Цитропак-Дарниця табл. №6

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. комбінований препарат.

Завдяки наявності в таблетці ацетилсаліцилової кислоти та парацетамолу препарат має Протизапальними, жарознижувальними та аналгетичними ефектами. Компоненти, що входять до складу препарату, посилюють ефект один одного. , а також помірно пригнічує агрегацію тромбоцитів і тромбоутворення, покращує мікроциркуляцію в осередку запалення.

Аналгезуюча дія має як периферичне, так і центральне походження: периферичний ефект - пригнічення синтезу простагландинів запалених тканин; центральний ефект - вплив на центри гіпоталамуса.

Парацетамол має аналгетичну, жарознижувальну та слабку протизапальну дію, яка пов'язана з його впливом на центр терморегуляції в гіпоталамусі та менш вираженою здатністю інгібувати синтез простагландинів у тканинах.

Кофеїн підвищує рефлекторну збудливість спинного мозку, збуджує дихальний та гемодинамічний центри, розширює кровоносні судини скелетних м'язів, головного мозку, серця, нирок, знижує агрегацію тромбоцитів; знижує сонливість, відчуття втоми, підвищує розумову та фізичну працездатність. Кофеїн послаблює дію снодійних та наркотичних речовин, посилює дію анальгетиків та жарознижувальних засобів.

У цій комбінації кофеїн у низькій дозі практично не чинить стимулюючої дії на ЦНС, проте сприяє нормалізації тонусу судин мозку та прискоренню кровотоку.

Фармакокінетика. Чи не вивчалася.

Показання

Терапія слабкого або помірного больового синдрому: при головному або зубному болю, первинній дисменореї, мігрені, артралгії, невралгії, захворюваннях, що супроводжуються гіпертермією різної етіології (як жарознижувальний засіб).

Застосування

Цитропак-дарниця призначають по 1 таблетці 2-3 рази на добу після їди. максимальна добова доза – 6 таблеток (по 2 таблетки 3 рази на добу). таблетки цитропак-дарниця не слід приймати більше 5 днів як знеболюючий засіб і більше 3 днів як жарознижувальний засіб.

Не перевищувати рекомендовану дозу. Не приймати одночасно з іншими лікарськими засобами, які містять парацетамол.

Протипоказання

Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату, гіперчутливість до інших саліцилатів; наявність в анамнезі вказівок на ба, кропив'янку або риніт, які викликані застосуванням ацетилсаліцилової кислоти або інших нпвп; ерозивно- виразкові ураження ЖКТ (у фазі загострення), шлунково-кишкова кровотеча; захворювання крові, гемофілія, геморагічний діатез, гіпопротромбінемія, анемія, лейкопенія, підвищена схильність до кровотеч, тромбоз, тромбофлебіт, геморагічна хвороба; гіпербілірубінемія; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; органічні захворювання серцево-судинної системи (у тому числі виражений атеросклероз), порушення серцевої провідності, пароксизмальна тахікардія, важка аг, тяжкий перебіг ібс, гострий інфаркт міокарда, декомпенсована серце; глаукома, гіпертиреоз, гострий панкреатит, гіпертрофія передміхурової залози, тяжкі форми цукрового діабету; підвищена збудливість, порушення сну; комбіноване застосування з метотрексатом у дозі ≥15 мг/тиж; хірургічні втручання, які супроводжуються значною кровотечею; вік старше 60 років.

Побічні ефекти

З боку цнс: запаморочення, головний біль, тремор, мимовільні м'язові скорочення, психомоторне збудження, порушення орієнтації та уваги, безсоння, порушення сну , нервозність, дратівливість, підвищена збудливість, занепокоєння, тривожність, загальна слабкість, парестезія, страх;

з боку органів чуття: порушення зору, шум у вухах, глухота;

з боку шлунково-кишкового тракту: абдомінальний біль, гастралгія, нудота, блювання, диспепсія, печія; показниками та клінічними проявами;

з боку печінки та жовчних шляхів: гепатотоксичність, порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, транзиторна печінкова недостатність з підвищенням рівня трансаміназ печінки; гепатонекроз (дозозалежний ефект);

з боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми;

з боку серцево-судинної системи: підвищення артеріального тиску, тахікардія, аритмія, відчуття серцебиття, прискорене серцебиття;

з боку органів кровотворення:геморагії можуть призвести до гострої та хронічної постгеморагічної анемії/залізодефіцитної анемії (внаслідок так званої прихованої мікрокровотечі) з відповідними лабораторними проявами та клінічними симптомами, такими як астенія, блідість шкірних покривів, гіпоперфузія; сульфгемоглобінемія та метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у серці), гемолітична анемія. При тривалому застосуванні у високих дозах – апластична анемія, панцитопенія, нейтропенія, лейкопенія;

з боку системи згортання крові: зниження агрегації тромбоцитів, гіпокоагуляція, геморагічний синдром, пурпура, агранулоцитоз, тромбоцитопенія; синці або кровотечі (спостерігалися такі кровотечі, як інтраопераційні кровотечі, гематоми, носові кровотечі, кровоточивість ясен, кровотечі з органів сечостатевої системи); рідко або дуже рідко — серйозні кровотечі, такі як кровотечі із шлунково-кишкового тракту, мозкові геморагії (особливо у пацієнтів з неконтрольованою АГ та/або при одночасному застосуванні антигемостатичних засобів), які в окремих випадках могли потенційно загрожувати життю;

з боку органів дихання: диспное, сухий кашель, бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів;

з боку сечовидільної системи: нефротоксичність, ураження нирок з папілярним некрозом, при прийомі у високих дозах - ниркова колька, інтерстиціальний нефрит;

зміни з боку шкіри та слизових оболонок: злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса - Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), риніт, закладеність носа;

порушення з боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи висипання на шкірі та слизових оболонках (у тому числі генералізований висип, еритематозний, плямисто-уртикарний), кропив'янка, свербіж шкіри, набряк, ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна ерите (у тому числі Синдром Стівенса - Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), анафілаксія, анафілактичний шок, некардіогенний набряк легень.

Особливості застосування

Для короткочасного застосування. не перевищувати призначених доз. не застосовувати одночасно з іншими препаратами, які містять парацетамол.

Не рекомендується застосовувати без консультації лікаря Цитропак-Дарниця більше 5 днів як аналгезуючий засіб і 3 днів як жарознижувальний засіб.

Внаслідок того, що ацетилсаліцилова кислота пригнічує агрегацію тромбоцитів і цей ефект зберігається протягом декількох днів після застосування, препарат може підвищувати схильність до кровотеч протягом і після хірургічних втручань (у тому числі малих оперативних втручань, наприклад, видалення зуба). ). Пацієнт перед хірургічним втручанням повинен попередити лікаря про прийом препарату.Перед плановими хірургічними втручаннями необхідно припинити прийом препарату за 5-7 діб до операції.

Ацетилсаліцилова кислота в низьких дозах зменшує виведення сечової кислоти. У пацієнтів з відповідною схильністю це може у деяких випадках спровокувати напад подагри. З обережністю препарат приймають при подагрі та захворюваннях печінки.

Під час лікування слід відмовитися від вживання алкоголю (підвищення ризику шлунково-кишкової кровотечі).

Препарат необхідно застосовувати з особливою обережністю у таких випадках: шлунково-кишкові виразки в анамнезі, а також хронічна або рецидивна виразкова хвороба; при супутньому лікуванні антикоагулянтами; погіршення функції нирок; погіршення функції печінки, уроджені гіпербілірубінемії (синдроми Жильбера, Дубіна - Джонсона та Ротора); у хворих похилого віку.

Хворим на функціональну недостатність печінки та нирок дозу препарату необхідно знизити або збільшити інтервал між прийомами. При порушенні функції нирок та печінки інтервал між прийомами повинен становити не менше 8 год.

Оскільки ацетилсаліцилова кислота, як і всі неселективні нестероїдні протизапальні засоби, викликає подразнення слизової оболонки ШКТ, препарат слід приймати тільки після їжі, запиваючи водою, лужними. мінеральними водами, розчином натрію гідрокарбонату (найкраще - молоком).

При тривалому застосуванні препарату слід перевіряти наявність крові в калі для визначення ульцерогенної дії та робити аналізи крові (вплив на агрегацію тромбоцитів, деяку антикоагулянтну активність).

При гіпертермії препарат бажано призначати лише у разі неефективності інших анальгетиків-антипіретиків, оскільки існує ризик розвитку синдрому Рея. Якщо внаслідок прийому препарату виникає блювота, необхідно припустити розвиток синдрому Рея.

З обережністю застосовують препарат для лікування хворих на алергічний риніт, поліпоз носа, кропив'янку.

У пацієнтів з алергічними ускладненнями, у тому числі з бронхіальною астмою, алергічним ринітом, кропивницею, шкірним свербінням, набряком слизової оболонки та поліпозом носа, а також у поєднанні з хронічними інфекціями дихальних шляхів та у хворих з гіперчутливістю до НПЗП на фоні лікування препаратом можливий розвиток бронхоспазму або нападу бронхіальної астми.

Щодо парацетамолу: перед застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем, якщо пацієнт застосовує варфарин або подібні препарати, які мають антикоагулянтний ефект.

Ризик передозування найбільший у пацієнтів з нетиротичним алкогольним захворюванням печінки. Препарат може вплинути на результати лабораторних досліджень щодо вмісту крові глюкози та сечової кислоти.

Пацієнтам, які приймають анальгетики щодня при артритах легкої форми,необхідно проконсультуватися із лікарем. У пацієнтів з тяжкими інфекціями, такими як сепсис, що супроводжуються зниженням рівня глутатіону, під час прийому парацетамолу підвищується ризик виникнення метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене або утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно звернутися до лікаря у разі цих симптомів.

Під час лікування препаратом не рекомендується вживати у надмірній кількості напої, що містять кофеїн (кава, чай). Це може призвести до проблем зі сном, тремору, неприємного відчуття за грудиною через серцебиття.

Не перевищувати зазначених доз.

Не приймати препарат з іншими засобами, які містять парацетамол.

Якщо симптоми не зникають, необхідно звернутися до лікаря.

Якщо головний біль стає постійним, слід звернутися до лікаря.

Щодо ацетилсаліцилової кислоти: у хворих з порушеннями функції нирок або хворих з порушеннями кровообігу застосовувати з обережністю (наприклад патологія судин нирки, застійна серцева недостатність, гіповолемія, великі операції, сепсис або виражені кровотечі), оскільки ацетилсаліцилова кислота може також підвищити ризик порушення функції нирок та виникнення ГНН.

Ібупрофен може знизити інгібіторну дію ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів. У разі застосування препарату перед початком прийому ібупрофену як знеболювального засобу пацієнт повинен проконсультуватися з лікарем.

Не слід застосовувати препарати, що містять ацетилсаліцилову кислоту, у дітей з ГРВІ, що супроводжується або не супроводжується підвищенням температури тіла. При деяких вірусних захворюваннях, особливо грипі А, грипі В та вітряній віспі, існує ризик розвитку синдрому Рея, при якому потрібне невідкладне медичне втручання. Ризик може бути підвищеним, якщо ацетилсаліцилову кислоту застосовувати як супутній лікарський засіб, проте причинно-наслідковий зв'язок у цьому випадку не доведений. Якщо зазначені стани супроводжуються тривалим блюванням, це може бути ознакою синдрому Рея.

Застосування у період вагітності та годування груддю

Препарат не застосовують у період вагітності.

Ацетилсаліцилова кислота має тератогенну дію; при застосуванні у I триместр вагітності призводить до пороку розвитку – розщеплення верхнього піднебіння; у III триместр - до гальмування родової діяльності (інгібування синтезу простагландинів), закриття артеріальної протоки у плода, що спричиняє гіперплазію легеневих судин та гіпертензію в судинах малого кола кровообігу; порушення функції нирок з можливим подальшим розвитком ниркової недостатності з олігогідрамніоном; ризик продовження часу кровотечі, антиагрегантний ефект,може виникнути навіть після застосування в дуже низьких дозах. Кофеїн підвищує ризик спонтанного викидня.

На період лікування слід припинити годування груддю.

Препарат проникає у грудне молоко, що підвищує ризик виникнення кровотеч у дітей внаслідок порушення функції тромбоцитів.

Діти. Дітям до 16 років протипоказано застосування препарату без наявності особливих показань (хвороба Кавасакі).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. При застосуванні препарату у високих дозах слід утримуватись від керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами внаслідок можливих побічних реакцій з боку ЦНС (запаморочення, психомоторне збудження та порушення орієнтації та уваги).

Взаємодія

Ацетилсаліцилова кислота

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю

Одночасне застосування ібупрофену перешкоджає незворотному інгібуванню тромбоцитів ацетилсаліциловою кислотою. Лікування ібупрофеном пацієнтів із ризиком кардіоваскулярних захворювань може обмежити кардіопротекторну дію ацетилсаліцилової кислоти.

НПЗЗ, кортикостероїди — одночасне застосування підвищує ризик розвитку побічних ефектів з боку ШКТ.

Системні кортикостероїди (крім гідрокортизону), які застосовують для замісної терапії при хворобі Аддісона, у період лікування кортикостероїдами знижують рівень саліцилатів у крові та підвищують ризик передозування після закінчення терапії.

Спіронолактон, фуросемід, гіпотензивні засоби - знижується ефективність цих препаратів.

Гепарин, пероральні антикоагулянти, резерпін, стероїди, гіпоглікемічні засоби, інсулін – посилюється дія цих препаратів.

Антикоагулянти, тромболітики – підвищується ризик розвитку кровотеч.

Ацетилсаліцилова кислота посилює дію фенітоїну.

При одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою ацетилсаліцилова кислота витісняє її із зв'язку з протеїнами плазми крові, підвищуючи токсичність останньої.

Метоклопрамід — прискорює всмоктування ацетилсаліцилової кислоти.

Дігоксин - знижується концентрація дигоксину в плазмі крові.

Одночасне застосування з урикозуричними засобами, такими як бензбромарон, пробенецид, знижує ефект виведення сечової кислоти (завдяки конкуренції виведення сечової кислоти нирковими канальцями).

При застосуванні із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну підвищується ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі внаслідок можливого ефекту синергізму.

Етанол - сприяє пошкодженню слизової оболонки ШКТ і пролонгує час кровотечі внаслідок синергізму ацетилсаліцилової кислоти та етанолу.

Інгібітори АПФ у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою у високих дозах викликають зниження фільтрації в клубочках внаслідок інгібування вазодилататорних простагландинів та зниження антигіпертензивного ефекту.

Протипоказання для взаємодії

Застосування метотрексату в дозах ≥15 мг/тиж підвищує гематологічну токсичність метотрексату (зниження ниркового кліренсу метотрексату протизапальними агентами та витіснення саліцилатами метомети).

Парацетамол

При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсична дія препаратів на печінку.

Барбітурати, рифампіцин, саліциламід, протиепілептичні препарати та інші стимулятори мікросомального окислення – ці препарати сприяють утворенню токсичних метаболітів парацетамолу, що впливають на функцію печінки.

Барбітурати знижують жарознижувальний ефект парацетамолу.

Одночасне застосування парацетамолу у високих дозах з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому.

Метоклопрамід, домперидон - прискорює всмоктування парацетамолу.

Похідні кумарину (варфарин) - при тривалому застосуванні парацетамолу підвищується ризик розвитку кровотеч.

Колестирамін - знижує всмоктування парацетамолу.

Під впливом парацетамолу час виведення хлорамфеніколу збільшується в 5 разів.

Парацетамол знижує ефективність діуретиків.

Протисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), які стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичну дію парацетамолу на печінку внаслідок підвищення перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти.

Етанол - підвищується гепатотоксичність парацетамолу.

Не застосовувати одночасно з алкоголем.

Кофеїн

Одночасне застосування кофеїну з інгібіторами МАО може зумовити небезпечне підвищення артеріального тиску.

Кофеїн підвищує ефект (покращує біодоступність) анальгетиків-антипіретиків, потенціює ефекти похідних ксантину, альфа- та бета-адреноміметиків, психостимулюючих засобів.

Циметидин, гормональні контрацептиви, ізоніазид посилюють дію кофеїну.

Кофеїн знижує ефект опіоїдних анальгетиків, анксіолітиків, снодійних та седативних засобів, є антагоністом засобів для наркозу та інших препаратів, що пригнічують ЦНС, конкурентним антагоністом препаратів аденозину, АТФ.

При одночасному застосуванні кофеїну з тиреотропними засобами підвищується тиреоїдний ефект.

Кофеїн знижує концентрацію літію в крові.

Кофеїн прискорює всмоктування ерготаміну.

Передозування

Симптоми передозування можуть проявлятися при тривалому застосуванні препарату або в дозах, що у багато разів перевищують рекомендовану.

Оскільки Цитропак-Дарниця є комбінованим препаратом, передозування його слід розглядати щодо кожної діючої речовини, що входить до її складу.

Ацетилсаліцилова кислота

Отруєння саліцилатами зазвичай виникає при концентрації в плазмі крові 350 мг/л (2,5 ммоль/л). Найбільша кількість смертей відмічена при концентрації ацетилсаліцилової кислоти в плазмі крові 700 мг/л (5,1 ммоль/л). Одноразове застосування в дозі 100 мг/кг маси тіла найімовірніше не спричинить серйозного отруєння.

Симптоматика передозування. Дуже часто спостерігається розвиток таких побічних реакцій, як блювання, дегідратація, шум у вухах, запаморочення, глухота, підвищене потовиділення, відчуття жару в кінцівках, прискорене серцебиття, екстрасистолія та гіпервентиляція, порушення кислотно-лужного балансу крові. Поєднання респіраторного алкалозу та метаболічного ацидозу з нормальним або підвищеним рівнем рН артеріальної крові відзначають у дорослих та дітей. Ацидоз може сприяти підвищенню транспортування саліцилатів через гематоенцефалічний бар'єр.

Рідше спостерігається розвиток таких побічних реакцій, як блювання з домішкою крові, гіперпірексія, гіпоглікемія, гіпокаліємія, тромбоцитопенія, збільшення протромбінового часу, внутрішньосудинна коагуляція, ниркова недостатність, набряк легенів некардіального генезу. Також можливий розвиток побічних реакцій з боку центральної нервової системи: дезорієнтація, психомоторне збудження або пригнічення центральної нервової системи, сонливість, порушення свідомості, запаморочення, тремор, гіперрефлексія, судоми, кома.

Симптоми передозування, викликані ацетилсаліциловою кислотою

Токсичність саліцилатів може бути результатом інтоксикації внаслідок тривалого застосування терапевтичних доз або гострої інтоксикації (при застосуванні 100 мг/кг/добу протягом більше 2 днів), що потенційно загрожує життю (від випадкового ковтання дітьми до випадкового отруєння).

Хронічне отруєння саліцилатами може проходити безсимптомно, оскільки не має специфічних симптомів. Інтоксикація саліцилатами середнього ступеня тяжкості або саліцилізм зазвичай розвивається тільки після повторного застосування у високих дозах.

Симптоми: запаморочення, шум у вухах, глухота, підвищене потовиділення, нудота, блювання, головний біль та пригнічення свідомості можуть контролюватись шляхом зниження дози. Шум у вухах може виникати при плазмовій концентрації 150-300 мкг/мл.Більш тяжкі побічні ефекти виникають при концентрації 300 мкг/мл. Основною особливістю гострого отруєння є тяжке порушення кислотно-лужного балансу, яке може відрізнятися з віком та тяжкістю інтоксикації. Найбільш поширеним симптомом у дітей є метаболічний ацидоз. Тяжкість отруєння не можна оцінити, враховуючи лише дані концентрації у плазмі крові. Всмоктування ацетилсаліцилової кислоти може сповільнюватися внаслідок гальмування спорожнення шлунка, формування конкрементів у шлунку або внаслідок застосування препаратів, покритих кишковорозчинною оболонкою.

Невідкладна допомога при отруєнні ацетилсаліциловою кислотою визначається ступенем тяжкості, стадією та клінічними симптомами та відповідає стандартним методам надання невідкладної допомоги при отруєннях. Першочергові заходи мають бути спрямовані на прискорення виведення лікарського засобу, а також відновлення електролітного і кислотно-лужного балансу.

Внаслідок комплексних патофізіологічних ефектів отруєння саліцилатами можуть виникнути деякі симптоми та лабораторні зміни.

Отруєння легкого та середнього ступеня тяжкості: тахіпное, гіпервентиляція, дихальний алкалоз, підвищене потовиділення, нудота, блювання. Лабораторні дані: алкалоз, лужна реакція сечі.

Тяжке отруєння: дихальний алкалоз із компенсаторним метаболічним ацидозом, гіперпірексія, шум у вухах, глухота. Дихальна система: від гіпервентиляції, некардіогенного набряку легень до зупинки дихання та асфіксії; лабораторні дані – алкалоз, лужна реакція сечі. Серцево-судинна система: від порушень серцевого ритму, артеріальної гіпотензії до зупинки серця. Втрата рідини та електролітів: дегідратація, олігурія, ниркова недостатність. Лабораторні дані – гіпокаліємія, гіпернатріємія, гіпонатріємія, зміна функції нирок, подовження протромбінового часу, гіпопротромбінемія. Порушення обміну глюкози, кетоз лабораторно виявляються як гіперглікемії, гіпоглікемії (особливо в дітей віком), підвищення рівня кетонових тіл. ШКТ: шлунково-кишкові кровотечі. Зміни з боку крові: від гноблення функції тромбоцитів до коагулопатії. Неврологічні: токсична енцефалопатія та пригнічення ЦНС - від млявості, пригнічення свідомості до коми та нападу судом.

Симптоми передозування, спричинені парацетамолом. Поразка печінки можлива у дорослих, які прийняли ≥10 г парацетамолу, та у дітей, які прийняли 150 мг/кг маси тіла.

У пацієнтів з факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм або іншими лікарськими засобами, що індикують ферменти печінки; регулярний прийом етанолу у надлишкових кількостях; глутатіу; ВІЛ-інфекція, голод, кахексія)) прийом ≥5 г парацетамолу може призвести до ураження печінки.

Симптоматика передозування. Протягом перших 24 годин виникають нудота, блювання, анорексія, біль у животі, блідість шкіри. Протягом 12-48 годин можуть проявитися ураження печінки, порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При значному передозуванні порушення з боку печінки можуть спричинити енцефалопатію, гіпоглікемію, набряк головного мозку, кому, смерть. ГНН разом з гострим некрозом канальців може розвинутись навіть за відсутності тяжкого ураження нирок. Також повідомлялося про розвиток таких порушень як підвищене потовиділення, сонливість, порушення свідомості, тахікардія, екстрасистолія, тремор, гіперрефлексія, судоми, серцеві аритмії, панкреатит, психомоторне збудження або пригнічення ЦНС. При прийомі високих доз із боку сечовидільної системи: нефротоксичність (ниркова колька, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз); з боку ЦНС – запаморочення, порушення орієнтації.

Лікування: промивання шлунка з подальшим застосуванням активованого вугілля, симптоматична терапія. Застосування метіоніну перорально або ацетилцистеїну внутрішньовенно ефективне протягом 48 годин після передозування. Необхідно також вжити загальнопідтримуючих заходів. При необхідності застосовувати блокатори альфа-адренорецепторів.

Симптоми передозування, спричинені кофеїном. З боку центральної та периферичної нервової системи: підвищена дратівливість, нервозність, занепокоєння, безсоння, запаморочення, підвищена емоційна збудливість, мимовільні скорочення м'язів, судоми, прискорене дихання. З боку шлунково-кишкового тракту: біль у шлунку або животі. Серцево-судинна система: тахікардія, аритмія. Інші: припливи крові до обличчя, часте сечовипускання.

Лікування. промивання шлунка; у разі пригнічення блювотного рефлексу призначають препарати іпекакуани, активоване вугілля, високу очисну клізму, корекцію кислотно-лужного балансу, електролітів плазми, форсований діурез, оксигенотерапію, гемодіаліз у тяжких випадках. Симптоматична терапія. При судомах застосовують діазепам.

У перші години гострого отруєння призначають ацетилцистеїн, якщо можливо перорально - то в дозі 140 мг/кг, якщо перорально неможливо - то в дозі 150 мг/кг для першого внутрішньовенного введення, потім дозу підвищують до 300 мг/кг/добу.

Умови зберігання

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.