Салазопірин EN-табс табл. п/о 500мг №100

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. в цілому препарат і його метаболіти виявляють імуномодулюючі властивості, мають антибактеріальну дію, впливають на каскад арахідонової кислоти і змінюють активність певних ферментів. Кінцевим клінічним результатом є зниження активності запального процесу в кишечнику. як причина цього ефекту.

Радіографічні дослідження показали значне уповільнення прогресування хвороби (за індексом Ларсена або Шарпа) у пацієнтів на ранніх стадіях захворювання при застосуванні сульфасалазину протягом 2 років порівняно з плацебо або гідроксихлорохіном. ефект достовірно зберігається. Фармакокінетика Приблизно 90% дози досягає товстої кишки, де препарат розщеплюється бактеріями на сульфапіридин (СП) та месалазин (МЕ). Ці сполуки також активні; нерозщеплений сульфасалазин (САСП) також виявляє активність за різних симптомів. Велика частина СП всмоктується та піддається гідроксилюванню або глюкуронізації; у сечі визначається суміш незміненого та метаболізованого СП. Певна кількість МО піддається ацетилюванню у стінці товстої кишки, тому із сечею виводиться переважно АЦ-МЕ. САСП виводиться у незміненому вигляді з жовчю та сечею.

У дослідженнях застосування EN-таблеток не виявлено статистично значущої різниці між значеннями основних параметрів даної лікарської форми та еквівалентної дози САСП у формі порошку; тому наведені нижче дані для звичайних таблеток. Немає доказів того, що при застосуванні Салазопірину для лікування захворювань кишківника системні концентрації мають будь-який вплив, який відрізняється від побічних реакцій. Так, при концентраціях СП вище 50 мкг/мл значно зростає ризик виникнення побічних реакцій, особливо у пацієнтів із повільним процесом ацетилювання.

При пероральному застосуванні САСП у разовій дозі 3 г C _max САСП у сироватці крові досягається через 3–5 год; Т _½ становив 5,7±0,7 год, період затримки — 1,5 год. ,9±1,9 мл/хв, а АЦ-ME — 100±20 мл/хв. Вільний СП вперше з'являється у плазмі крові через 4,3 години після прийому разової дози; період напіввсмоктування становить 2,7 год. Т _½ за підрахунками становить 18 год.

МЕ: у сечі було визначено лише АЦ-МЕ (невільний МЕ); ймовірно, ацетилювання значною мірою відбувається у слизовій оболонці товстої кишки. Після прийому 3 г САСП період затримки становив 6,1±2,3 год,рівні загального МО у плазмі крові були нижчими за 2 мкг/мл. Т _½ із сечею становив 6,0±3,1 год, а період напіввсмоктування, виходячи з цих даних, становить 3,0±1,5 год. Константа ниркового кліренсу становила 125 мл/хв відповідно до швидкості клубочкової фільтрації.

Немає свідчень того, що кінетика препарату у хворих на ревматоїдний артрит відрізнятиметься від вищеописаної.

Показання

Індукція та підтримка ремісії при виразковому коліті; лікування хвороби крона на активній стадії.

Лікування ревматоїдного артриту у дорослих у разі недостатньої ефективності нестероїдних протизапальних засобів.

Лікування ювенільного полісуглобового або олігосуглобового ревматоїдного артриту.

Застосування

Дозу підбирають індивідуально залежно від тяжкості захворювання та переносимості препарату. таблетки слід ковтати повністю, не розламувати і не кришити.

Пацієнти похилого віку: особливих застережень немає.

Виразковий коліт

Дорослі

Тяжкий напад: 2-4 таблетки Салазопірину 4 рази на добу, можливе застосування у поєднанні зі стероїдами як частина режиму інтенсивної терапії. При швидкому проходженні таблеток ефективність препарату може знижуватись.

Нічний інтервал між прийомами не повинен перевищувати 8 год.

Приступи середньої тяжкості: 2–4 таблетки 4 рази на добу, можливе застосування у поєднанні зі стероїдами.

Напади легкої тяжкості: 2 таблетки 4 рази на добу зі стероїдами або без них.

Підтримуюча терапія: після індукції ремісії дозу поступово знижують до 4 таблеток на добу. У цій дозі препарат необхідно приймати постійно, оскільки при припиненні лікування через кілька років після гострого нападу ризик рецидиву зростає в 4 рази.

Діти. Дозу знижують пропорційно до маси тіла. У разі гострого нападу чи рецидиву: 40–60 мг/кг/добу.

Підтримуюча терапія: 20–30 мг/кг/добу.

Хвороба Крона

При хворобі Крона в гострій стадії Салазопірин-EN-табс слід приймати за тією ж схемою, як і при нападах виразкового коліту (див. вище).

Ревматоїдний артрит

Дорослі

У пацієнтів з ревматоїдним артритом і хворих, які отримували нестероїдні протизапальні засоби протягом тривалого часу, можливі реакції з боку шлунка, тому в разі цього захворювання Салазопірин-EN-табс застосовують згідно з наступними рекомендаціями. Лікування необхідно починати з 1 таблетки на добу, поступово підвищуючи дозу на 1 таблетку на добу щотижня, доки доза не складе 1 таблетку 4 рази на добу або 2 таблетки 3 рази на добу в залежності від переносимості та ефективності препарату.Дія препарату проявляється повільно та вираженого ефекту може не спостерігатися протягом 6 тижнів. Поліпшення рухливості суглобів має супроводжуватися зниженням ШОЕ та рівня СРБ. Можливе одночасне застосування НПЗП та Салазопірину-EN-табс.

Ювенільний полісуглобовий або олігосуглобовий ревматоїдний артрит.

Діти віком від 2 років і старше.

30–50 мг/кг/добу, розділені на 4 рівні дози. Зазвичай максимальна доза становить 2000 мг на добу. Для зменшення можливої ​​побічної реакції з боку ШКТ слід починати з прийому ¼ запланованої підтримуючої дози з подальшим її підвищенням на ¼ кожного тижня до досягнення підтримуючої дози.

Протипоказання

Підвищена чутливість до сульфасалазину, його метаболітів або інших компонентів препарату, а також до сульфаніламідів або саліцилатів; порфірія; вік до 2 років.

Побічні ефекти

Загалом приблизно 75% випадків побічних реакцій виникає протягом перших 3 місяців лікування, і більше 90% – протягом перших 6 міс. деякі небажані дозозалежні явища і часто прояв симптомів можна послабити, знизивши дозу препарату.

Загальні

Сульфасалазин розщеплюється кишковими бактеріями до сульфапіридину та 5-аміносаліцилату, тому можливі небажані реакції на сульфонамід або саліцилат. У пацієнтів зі статусом повільного ацетилювання з більшою ймовірністю можуть виникнути побічні реакції на сульфапіридин. Найбільш поширеними побічними реакціями є нудота, біль голови, висипання, відсутність апетиту і підвищена температура тіла.

Специфічні

Побічні реакції, що спостерігалися в клінічних дослідженнях сульфасалазину, перераховані нижче за класами та частотою (дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 — 1/10) ); нечасто (≥1/1000 1/100)). У випадках, коли побічна реакція відзначалася з різною частотою в клінічних дослідженнях, вказано високу частоту, про яку повідомлялося. Додаткові реакції, про які повідомлялося в постмаркетинговий період, також включені в нижченаведений перелік із частотою «невідомо» (частоту неможливо встановити за наявними даними).

Інфекції та інвазії: невідомо – псевдомембранозний коліт.

З боку системи крові та лімфатичної системи: часто – лейкопенія; рідко - тромбоцитопенія (докладніше див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ); невідомо - агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія, анемія з тільцями Гейнца, гіпопротромбінемія, лімфаденопатія, макроцитоз, мегалобластна анемія, метгемоглобінемія, нейтропенія, панцитопенія.

З боку імунної системи: невідомо — анафілаксія, нодозний поліартеріїт, сироваткова хвороба.

З боку метаболізму та харчування: невідомо — втрата апетиту.

Психічні порушення:часто - безсоння; нечасто – депресія; невідомо – галюцинації.

З боку нервової системи: часто - запаморочення, головний біль, зміна смакових відчуттів; рідко - судоми; невідомо – асептичний менінгіт, атаксія, енцефалопатія, периферична нейропатія, порушення нюху.

З боку органу слуху та лабіринту: часто — дзвін у вухах; нечасто вертиго.

З боку органу зору: часто — ін'єкція кон'юнктиви та склери.

З боку серця: невідомо – алергічний міокардит, ціаноз, перикардит.

З боку судинної системи: нечасто – васкуліт.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто — кашель; нечасто – диспное, невідомо – фіброзний альвеоліт, еозинофільна інфільтрація, інтерстиційне захворювання легень.

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто — розлади шлунка, нудота; часто – біль у животі, діарея, блювання, стоматит; невідомо – загострення неспецифічного виразкового коліту, панкреатит, паротит.

З боку печінки: невідомо — печінкова недостатність, блискавичний гепатит, гепатит (докладніше див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - свербіж; нечасто - алопеція, кропив'янка; невідомо — епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса — Джонсона, медикаментозна висипка з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), гострий генералізований екзантематозний пустульоз, еритема, екзантема, ексфоліативний дерматит, пери.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: часто — артралгія; невідомо — системний червоний вовчак.

З боку сечовидільної системи: часто - протеїнурія; невідомо - нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, кристалурія (докладніше див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ), гематурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: оборотна олігоспермія (докладніше див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).

Загальний стан та порушення, пов'язані зі способом застосування препарату: часто – лихоманка; рідко – набряк особи; невідомо — фарбування шкіри та рідин організму у жовтий колір.

Дослідження: нечасто – підвищення активності ферментів печінки; невідомо - індукція аутоантитіл.

До початку терапії та протягом перших 3 місяців лікування у всіх пацієнтів слід контролювати показники розгорнутого аналізу крові (включаючи лейкоцитарну формулу), визначення показників функції печінки та нирок (включаючи аналіз сечі). надалі ці показники контролюють за клінічними показаннями. пацієнтів слід попередити про необхідність негайно звернутися до лікаря при виникненні таких клінічних ознак, як біль у горлі, лихоманка, нездужання, блідість, пурпура,жовтяниця або раптове неспецифічне захворювання в період лікування сульфасалазином, це може вказувати на мієлосупресію, гемоліз або гепатотоксичність. за наявності цих ознак лікування сульфасалазином слід припинити до одержання результатів аналізу крові.

Сульфасалазин не слід призначати хворим з порушенням функції печінки або нирок або з патологічними змінами крові, за винятком випадків, коли потенційна користь перевищує ризик.

Сульфасалазин слід призначати з обережністю хворим з тяжкою алергією або бронхіальною астмою.

Застосування препарату при лікуванні дітей із системною формою ювенільного ревматоїдного артриту часто викликає реакції, подібні до сироваткової хвороби, тому сульфасалазин не рекомендується призначати цим пацієнтам.

Оскільки сульфазалазин може викликати розвиток гемолітичної анемії, слід з обережністю застосовувати його у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Сульфасалазин при пероральному застосуванні сповільнює абсорбцію та метаболізм фолієвої кислоти, що може спричинити її дефіцит та призвести до серйозних порушень з боку крові (наприклад макроцитозу та панцитопенії), стан пацієнта може нормалізуватися при застосуванні фолієвої або фолінієвої кислоти (лейковоріна) ).

Оскільки сульфасалазин викликає кристалурію та утворення конкрементів у нирках, протягом лікування слід вживати достатню кількість рідини.

У чоловіків, які лікувалися сульфасалазином, можлива олігоспермія та безпліддя. Після припинення терапії сульфасалазином ці ефекти зникають протягом 2-3 місяців.

Період вагітності та годування груддю.

Вагітність

За опублікованими даними про застосування сульфасалазину у вагітних немає свідчень про ризики тератогенного впливу. Імовірність негативного впливу на плід при застосуванні сульфасалазину у період вагітності низька. При пероральному застосуванні сульфасалазин пригнічує всмоктування та метаболізм фолієвої кислоти та може призвести до дефіциту фолієвої кислоти. Оскільки негативний вплив повністю виключати не можна, у період вагітності сульфасалазин призначають лише у разі нагальної потреби.

Годування груддю

Сульфасалазин та сульфапіридин у невеликих кількостях визначаються у грудному молоці, тому препарат слід застосовувати з обережністю в період годування груддю, особливо у разі недоношених новонароджених та дефіциту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази . Рішення про припинення годування груддю або скасування препарату приймає лікар на підставі ретельної оцінки співвідношення користь для матері/ризик для дитини.

Діти. Препарат протипоказаний дітям віком до 2 років. Застосування препарату при лікуванні дітей із системною формою ювенільного ревматоїдного артриту часто викликає реакції, подібні до сироваткової хвороби,тому сульфасалазин не рекомендується призначати цим пацієнтам.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами. Вплив сульфасалазину на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами не оцінювався систематично.

Взаємодія

Повідомлялося про зниження всмоктування дигоксину, що призводило до субтерапевтичних концентрацій останнього в сироватці крові, при його одночасному застосуванні з пероральною формою сульфасалазину.

За хімічними властивостями сульфаніламіди мають певну схожість з деякими пероральними гіпоглікемічними препаратами. У пацієнтів, які приймали сульфаніламіди, спостерігалася гіпоглікемія. Необхідно ретельно контролювати стан хворих, які приймають сульфасалазин та гіпоглікемічні засоби.

Оскільки сульфасалазин пригнічує тіопуринметилтрансферази, при одночасному застосуванні перорального Салазопірину та тіопурин-6-меркаптопурину або його пропрепаратів (азатіоприну) можливе пригнічення функції кісткового мозку та розвиток лейкопенії.

Одночасне застосування сульфасалазину та метотрексату у хворих з ревматоїдним артритом не змінює фармакокінетичних характеристик препаратів. Однак повідомлялося про підвищення частоти побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту, зокрема нудоти.

Передозування

За відсутності підвищеної чутливості гостра токсичність препарату при пероральному застосуванні низька. специфічного антидоту немає, слід проводити підтримуюче лікування.

Умови зберігання

При температурі не вище 25 °С.