Моваліс табл. 15мг №20

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. моваліс — нпвп класу енолієвої кислоти, має протизапальну, аналгезуючу та антипіретичну дію. всіх стандартних моделях запалення. Як і для інших нпвп, його точний механізм дії залишається невідомим. >

Абсорбція Мелоксикам добре абсорбується з шлунково-кишкового тракту при пероральному застосуванні, абсолютна біодоступність становить 90% (капсули), суспензія для перорального застосування та капсули біоеквівалентні. досягається протягом 5-6 годин для твердих пероральних форм (капсули та таблетки). При багаторазовому прийомі стабільні концентрації досягаються на 3-5 добу. Режим дозування 1 раз на добу призводить до середньої концентрації в плазмі з відносно малими коливаннями піків у межах 0,4–1,0 мкг/мл для 7,5 мг та 0,8–2,0 мкг/мл для 15 мг відповідно (C _min і C _max у стабільному стані відповідно). Середня концентрація мелоксикаму в плазмі в стабільному стані досягається протягом 5-6 годин для таблеток, капсул і суспензії для перорального застосування відповідно.

Одночасний прийом їжі або застосування неорганічних антацидів не впливає на абсорбцію препарату.

Мелоксикам повністю адсорбується після внутрішньом'язової ін'єкції. Відносна біодоступність порівняно з пероральним застосуванням – 100%. Тому немає необхідності коригувати дозу при переході від внутрішньом'язового до перорального шляху застосування. Після внутрішньом'язової ін'єкції 15 мг C _max у плазмі крові знаходиться в межах 1,6–1,8 мкг/мл і досягається протягом 1–6 годин.

Розподіл. Мелоксикам дуже добре зв'язується з білками плазми, головним чином з альбуміном (99%). Мелоксикам проникає у синовіальну рідину, концентрація в якій у 2 рази менша, ніж у плазмі крові. Об'єм розподілу низький, в середньому 11 л після внутрішньом'язового або внутрішньовенного застосування, відзначені індивідуальні відхилення в межах 7-20%. Об'єм розподілу після багаторазового застосування пероральних доз мелоксикаму (7,5-15 мг) становить 16 л з коефіцієнтом відхилення в межах 11-32%.

Біотрансформація. Мелоксикам піддається екстенсивній біотрансформації у печінці. У сечі ідентифіковано чотири різні метаболіти мелоксикаму, які фармакодинамічно неактивні. Основний метаболіт 5'-карбоксимелоксикам (60% дози) формується шляхом окислення проміжного метаболіту 5'-гідроксиметилмелоксикаму, який також виділяється меншою мірою (9% дози).Дослідження in vitro припускають, що CYP 2С9 відіграє важливу роль у процесі метаболізму, тоді як CYP ЗА4 ізоензими сприяють меншою мірою. Активність пероксидази у пацієнтів, можливо, відповідальна за два інші метаболіти, які становлять 16 та 4% прийнятої дози відповідно.

Елімінація. Виведення мелоксикаму відбувається в основному у вигляді метаболітів у рівних частинах із сечею та калом. Менше 5% добової дози виділяється у незміненому вигляді з калом, незначна кількість виділяється із сечею. Т _½ змінюється з 13 до 25 год після перорального прийому, внутрішньом'язового та внутрішньовенного застосування. Плазмовий кліренс становить близько 7-12 мл/хв після разової пероральної дози внутрішньовенного або ректального застосування.

Лінійність дози. Мелоксикам виявляє лінійну фармакокінетику в межах терапевтичної дози від 7,5 до 15 мг після перорального та внутрішньом'язового застосування.

Особливі групи хворих

Пацієнти з печінковою/нирковою недостатністю. Печінкова та ниркова недостатність легкого та середнього ступеня суттєво не впливають на фармакокінетику мелоксикаму. У пацієнтів з помірним ступенем ниркової недостатності відзначали вищий загальний кліренс. Зниження зв'язування з білками плазми виявляли у пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю. При термінальній нирковій недостатності збільшення обсягу розподілу може призвести до підвищення концентрації вільного мелоксикаму. Не слід перевищувати дозу 7,5 мг (див. ЗАСТОСУВАННЯ).

Пацієнти похилого віку. У пацієнтів похилого віку чоловічої статі середні фармакокінетичні параметри подібні до молодих добровольців чоловічої статі. У пацієнтів похилого віку жіночої статі значення AUC вище та Т _½ довше порівняно з такими у молодих добровольців обох статей. Середній кліренс із плазми крові у рівноважному стані у пацієнтів похилого віку дещо нижчий, ніж у молодих добровольців.

Показання

Пігулки: короткочасне симптоматичне лікування загострення остеоартрозу. тривале симптоматичне лікування ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту.

Р-р для ін'єкцій: короткочасне симптоматичне лікування гострого нападу ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту, коли пероральний та ректальний шляхи застосування не можуть бути застосовані.

Застосування

Пігулки застосовують внутрішньо.

Загальну добову кількість лікарського засобу слід застосовувати одноразово, запиваючи водою або іншою рідиною, під час їди.

Побічні реакції можна мінімізувати шляхом застосування мінімальної ефективної дози протягом мінімального періоду лікування, необхідного для контролю симптомів (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ). Слід періодично оцінювати потребу пацієнта у симптоматичному поліпшенні та відповідь на лікування.

Загострення остеоартрозу: 7,5 мг на добу (1 таблетка 7,5 мг або половина таблетки 15 мг). Якщо необхідно, дозу можна збільшити до 15 мг на добу (1 таблетка 15 мг або 2 таблетки 7,5 мг).

Ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт: 15 мг на добу (1 таблетка 15 мг або 2 таблетки 7,5 мг).

Див. Особливі категорії пацієнтів нижче.

Згідно з терапевтичним ефектом дозу можна знизити до 7,5 мг на добу (1 таблетка 7,5 мг або половина таблетки 15 мг).

Не перевищувати дозу 15 мг на добу

Особливі категорії пацієнтів

Пацієнти похилого віку та пацієнти з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій. Рекомендована доза для тривалого лікування ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту у пацієнтів похилого віку становить 7,5 мг на добу. Пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій слід починати з 7,5 мг (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).

Ниркова недостатність. У пацинтів з тяжкою нирковою недостатністю, що перебувають на діалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг. Пацієнтам з легкою та помірною нирковою недостатністю (а саме пацієнтам з кліренсом креатиніну вище 25 мл/хв) зниження дози не потрібне (щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю без застосування діалізу див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Печінкова недостатність. Пацієнтам з легкою та помірною печінковою недостатністю зниження дози не потрібно (щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Р-р для ін'єкцій:

В/м застосування.

Одна ін'єкція 15 мг 1 раз на добу.

Не перевищувати дозу 15 мг на добу .

Лікування повинно обмежуватися однією ін'єкцією на початку терапії з максимальною тривалістю до 2-3 днів у обґрунтованих виняткових випадках (наприклад, коли пероральний та ректальний шляхи застосування неможливі). Побічні реакції можуть бути мінімізовані застосуванням найменшої ефективної дози протягом найкоротшого терміну лікування, необхідного для контролю симптомів (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).

Слід періодично оцінювати потребу пацієнта у симптоматичному полегшенні та його відповідь на лікування.

Особливі категорії пацієнтів.

Пацієнти похилого віку та пацієнти з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій. Рекомендована доза для пацієнтів похилого віку становить 7,5 мг на добу. Пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій слід починати з 7,5 мг (половина ампули 1,5 мл) (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).

Ниркова недостатність. Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, які перебувають на діалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу (половина ампули 1,5 мл).

Пацієнтам з помірною та середньою нирковою недостатністю (а саме пацієнтам з кліренсом креатиніну 25 мл/хв) зниження дози не потрібно. Щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю без застосування діалізу див. ПРОТИПОКАЗАННЯ.

Печінкова недостатність. Пацієнтам з легкою та середньою печінковою недостатністю зниження дози не потрібне. Щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю див. ПРОТИПОКАЗАННЯ.

Спосіб застосування. Препарат слід вводити повільно, шляхом глибокої внутрішньом'язової ін'єкції у верхній зовнішній квадрант сідниці, дотримуючись суворої асептичної техніки. У разі повторного введення рекомендується чергувати ліву та праву сідниці. Перед ін'єкцією важливо перевірити, щоб вістря голки не знаходилося в посудині.

Ін'єкцію слід негайно припинити у разі сильного болю під час ін'єкції.

У разі протезу кульшового суглоба ін'єкцію слід зробити в іншу сідницю.

Протипоказання

Гіперчутливість до мелоксикаму або інших компонентів лікарського засобу або активних речовин з подібною дією, як нпвп, ацетилсаліцилова кислота. мелоксикам не слід призначати пацієнтам, у яких виникали симптоми астми, носові поліпи, ангіоневротичний набряк або кропив'янка після прийому ацетилсаліцилової кислоти або інших нпвп;

• III триместр вагітності (див. Застосування у період вагітності та годування груддю);
• діти та підлітки віком до 16 років;
• шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, пов'язана з попередньою терапією нестероїдних протизапальних засобів в анамнезі;
• активна або рецидивна виразка/кровотеча в анамнезі (2 або більше окремих підтверджених випадків виразки або кровотечі);
• тяжка печінкова недостатність;
• тяжка ниркова недостатність без застосування діалізу;
• шлунково-кишкова кровотеча, цереброваскулярна кровотеча в анамнезі або інші порушення згортання крові;
• тяжка серцева недостатність;
• не застосовують для лікування періопераційного болю при аортокоронарному шунтуванні;
• для розчину для ін'єкцій також — діти віком до 18 років;  порушення гемостазу або одночасне застосування антикоагулянтів (протипоказання пов'язані з шляхом застосування).

Побічні ефекти

Дані досліджень та епідеміологічні дані дозволяють припустити, що застосування деяких нпвп (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) може бути пов'язане з невеликим підвищеним ризиком випадків судинних тромботичних явищ (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту) (див. особливі вказівки).

Набряк, АГ та серцеву недостатність виявляли при лікуванні НПЗП.

Більшість побічних ефектів шлунково-кишкового походження, що відзначалися. Можливі виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді летальна, особливо у пацієнтів похилого віку (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ). Після застосування відзначали нудоту, блювання, діарею, метеоризм, запор, диспепсію, біль у животі, мелену, блювоту кров'ю, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ). З меншою частотою виявляли гастрит.

Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій лікарського засобу: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, 1/10); нечасто (≥1/1000, 1/100), рідко (≥1/10 000, 1/1000), дуже рідко (1/10 000), невідомо (неможливо визначити за наявними даними).

З боку системи крові та лімфатичної системи: нечасто – анемія; рідко – відхилення показників аналізу крові від норми (включаючи зміну кількості лейкоцитів), лейкопенію, тромбоцитопенію.

Повідомлялося про дуже рідкісні випадки агранулоцитозу (див. Окремі серйозні та/або часті побічні реакції).

Із боку імунної системи: нечасто — алергічні реакції, крім анафілактичних або анафілактоїдних; невідомо - анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції, включаючи шок.

Психічні розлади: рідко - зміна настрою, кошмарні сновидіння; невідомо - сплутаність свідомості, дезорієнтація, безсоння.

З боку нервової системи: часто - головний біль; рідко – запаморочення, сонливість.

З боку органу зору: рідко – порушення зору, що включають нечіткість зору; кон'юнктивіт.

З боку органу слуху та вестибулярного апарату: нечасто - запаморочення; рідко - дзвін у вухах.

Кардіальні порушення: рідко – серцебиття.

Повідомлялося про серцеву недостатність, пов'язану з лікуванням нестероїдних протизапальних засобів.

Судинні порушення: нечасто – підвищення АТ (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ), припливи.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – астма у пацієнтів з алергією на ацетилсаліцилову кислоту та інші нестероїдні протизапальні засоби; невідомо – інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель.

З боку травного тракту: дуже часто – диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, запор, метеоризм, діарея; нечасто - прихована або макроскопічна шлунково-кишкова кровотеча, стоматит, гастрит, відрижка; рідко – коліт, гастродуоденальна виразка, езофагіт; дуже рідко – шлунково-кишкова перфорація.

Шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть бути важкими та потенційно летальними, особливо у пацієнтів похилого віку (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).

З боку системи травлення: нечасто — порушення показників функції печінки (наприклад підвищення трансаміназ або білірубіну); дуже рідко – гепатит; невідомо - жовтяниця,печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто — ангіоневротичний набряк, свербіж, висипання; рідко – синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив'янка; дуже рідко – бульозний дерматит, мультиформна еритема; невідомо – фотосенсибілізація, ексфоліативний дерматит.

З боку сечовидільної системи: нечасто – затримка натрію та води, гіперкаліємія (див. ОСОБЛИВІ УКАЗАННЯ, ВЗИМОДІЇ), зміни показників функції нирок (підвищення креатиніну та/або сечовини у плазмі крові); дуже рідко - гостра ниркова недостатність, зокрема у пацієнтів з факторами ризику (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ); невідомо - інфекції сечовивідних шляхів, порушення частоти сечовипускання.

Загальні порушення та порушення у місці введення: часто — затвердіння у місці ін'єкції, біль у місці ін'єкції; нечасто - набряк, включаючи набряк нижніх кінцівок; невідомо — чи грипоподібні симптоми.

З боку опорно-рухового апарату: невідомо — артралгія, біль у спині, ознаки та симптоми, пов'язані із суглобами.

Окремі серйозні та/або часті побічні реакції. Повідомлялося про дуже поодинокі випадки агранулоцитозу у пацієнтів, які приймали мелоксикам та інші потенційно мієлотоксичні лікарські засоби (див. ВЗАЄМОДІЇ).

Побічні реакції, які не спостерігалися при застосуванні препарату, але які загальноприйнятно характерні для інших сполук класу. Органічне ураження нирок, яке, ймовірно, призводить до гострої ниркової недостатності: повідомлялося про дуже рідкісні випадки інтерстиціального нефриту, гострого тубулярного некрозу, нефротичного синдрому та папілярного некрозу (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).

Особливі вказівки

Побічні реакції можна мінімізувати шляхом застосування мінімальної ефективної дози протягом короткої тривалості лікування, необхідного для контролю симптомів (див. застосування та інформацію про шлунково-кишкові та серцево-судинні ризики) нижче).

Рекомендовану максимальну добову дозу не можна перевищувати у разі недостатнього терапевтичного ефекту, також не слід застосовувати додатково нестероїдні протизапальні засоби, оскільки це може підвищити токсичність, тоді як терапевтичні переваги не доведені. Слід уникати одночасного застосування мелоксикаму з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2. Мелоксикам не підходить для лікування пацієнтів, яким необхідне зменшення гострого болю.

У разі відсутності поліпшення після кількох днів слід повторно оцінити клінічні переваги лікування.

Необхідно звернути увагу на езофагіт, гастрит та/або виразку в анамнезі з метою забезпечення їх повного лікування перед початком терапії мелоксикамом. Слід регулярно проводити моніторинг щодо можливого прояву рецидиву у пацієнтів, які приймали мелоксики, та пацієнтів з такими випадками в анамнезі.

Порушення з боку ШКТ. Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, потенційно летальна шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть виникнути у будь-який час у процесі лікування за наявності або без попередніх симптомів або серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі.

Ризик шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації збільшений при підвищенні дози нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ), і у пацієнтів похилого віку. Таким пацієнтам лікування слід розпочинати з мінімальної ефективної дози. Для таких пацієнтів слід розглянути комбіновану терапію із захисними лікарськими засобами (такими як мізопростол або інгібітори протонної помпи), а також для хворих, які вимагають застосування низької дози ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, що підвищують шлунково-кишкові ризики (див. наведену нижче, та розділ ВЗАЄМОДІЯ).

Пацієнтам з проявами шлунково-кишкової токсичності в анамнезі, особливо пацієнтам похилого віку, слід повідомляти про всі незвичайні абдомінальні симптоми (особливо шлунково-кишкові кровотечі), головним чином на початкових етапах лікування.

Слід виявляти обережність щодо пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби, які можуть підвищити ризик виразки або кровотечі, зокрема гепарин, як радикальну терапію або в геріатричній практиці, антикоагулянти, такі як варфарин або інші нестероїдні протизапальні засоби, включаючи ацетилсаліцилову. кислоту у протизапальних дозах (≥1 г разова доза або ≥3 г загальна добова доза) (див. ВЗАЄМОДІЯ).

При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які застосовують мелоксики, слід скасувати лікування.

Нестероїдні протизапальні засоби слід з обережністю застосовувати у пацієнтів зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватись (див. Побічні ефекти).

Порушення з боку печінки. У ≤15% пацієнтів, які приймають нестероїдні протизапальні засоби (включаючи Моваліс), можуть відзначати підвищення рівня одного або більше печінкових тестів. Такі лабораторні відхилення можуть прогресувати, залишатися незмінними або тимчасовими при продовженні лікування. Значне підвищення АлАТ або АсАТ (приблизно у ≥3 разів вище за норму) відзначали у 1% пацієнтів у ході клінічних досліджень з НПЗП. Додатково повідомлялося про рідкісні випадки тяжкої печінкової реакції, включаючи жовтяницю та блискавичний летальний гепатит, некроз печінки та печінкову недостатність, деякі з них з летальним кінцем.

Пацієнтів із симптомами або підозрою на печінкову дисфункцію або у яких виявляли відхилення печінкових тестів, слід оцінити щодо розвитку симптомів більш тяжкої печінкової недостатності протягом терапії препарату Моваліс.Якщо клінічні ознаки та симптоми зіставляються з розвитком захворювань печінки або якщо відзначають системні прояви захворювання (наприклад, еозинофілія, висип та ін.), то застосування Мовалісу слід припинити.

Серцево-судинні порушення. За станом пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або застійною серцевою недостатністю легкого та середнього ступеня в анамнезі рекомендують ретельне спостереження, оскільки при терапії НПЗП виявляли затримку рідини та набряк.

У пацієнтів з факторами ризику рекомендується клінічне спостереження за АТ на початку терапії, особливо на початку курсу лікування мелоксикамом. Дані досліджень та епідеміологічні дані дозволяють припустити, що застосування деяких нестероїдних протизапальних засобів (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) може бути пов'язане з невеликим підвищенням ризику судинних тромботичних явищ (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту). Недостатньо даних для виключення такого ризику для мелоксикаму. Пацієнтам з неконтрольованою АГ, застійною серцевою недостатністю, встановленою ІХС, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями слід проводити терапію мелоксикамом лише після ретельного аналізу. Подібний аналіз необхідний на початку тривалого лікування пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних захворювань (таких як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння). Нестероїдні протизапальні засоби можуть підвищити ризик серйозних серцево-судинних тромботичних ускладнень, інфаркту міокарда та інсульту, іноді з летальним кінцем. Підвищення ризику пов'язане із тривалістю застосування. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями або факторами ризику розвитку такої патології можуть входити до групи підвищеного ризику.

Порушення з боку шкіри. Повідомлялося про небезпечні для життя важкі ураження шкіри: синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз при застосуванні мелоксикаму. Пацієнти повинні бути поінформовані про ознаки та симптоми тяжких уражень та уважно стежити за реакціями шкіри. Найбільший ризик виникнення синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу існує протягом перших тижнів лікування. Якщо у пацієнта відзначають симптоми або ознаки синдрому Стівенса — Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (наприклад, прогресуючий висипання, часто з бульбашками або ураженням слизової оболонки), слід припинити лікування мелоксикамом. Важливо якнайшвидше діагностувати та припинити застосування будь-яких препаратів, які можуть спричинити тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса — Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. З цим пов'язаний найкращий прогноз при тяжких ураженнях шкіри. Якщо у пацієнта виявлено синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз при застосуванні мелоксикаму, препарат не можна застосовувати у будь-який час у майбутньому.

Анафілактичні реакції. Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів,анафілактичні реакції можуть спостерігатися у пацієнтів без відомої реакції на Моваліс. Моваліс не слід застосовувати у пацієнтів з аспіриновою тріадою. Даний симптоматичний комплекс виявляють у пацієнтів з бронхіальною астмою, у яких повідомлялося про риніт з або без назальних поліпів або з важким, потенційно летальним бронхоспазмом після застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів. Слід вжити заходів невідкладної допомоги при виявленні анафілактоїдної реакції.

Параметри печінки та функція нирок. Як і при лікуванні більшістю нестероїдних протизапальних засобів, описані поодинокі випадки підвищення рівня трансаміназ, білірубіну в сироватці крові або інших показників функції печінки, як і підвищення креатиніну в сироватці крові та азоту сечовини в крові, та інші відхилення лабораторних показників. Найчастіше ці відхилення були незначними і тимчасовими. При значному чи стійкому підтвердженні таких відхилень застосування мелоксикаму слід припинити та провести контрольні тести.

Функціональна ниркова недостатність. Нестероїдні протизапальні засоби шляхом пригнічення судиннорозширювального впливу ниркових простагландинів можуть індукувати функціональну ниркову недостатність внаслідок зниження клубочкової фільтрації. Цей побічний ефект є дозозалежним. На початку лікування або після підвищення дози рекомендується ретельний контроль діурезу та функції нирок у пацієнтів із такими факторами ризику:

• літній вік;
• одночасне застосування з інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину II, сартанами, діуретиками (див. ВЗАЄМОДІЯ);
• гіповолемія (будь-якого генезу);
• застійна серцева недостатність;
• ниркова недостатність;
• нефротичний синдром;
• люпус-нефропатія;
• тяжкий ступінь печінкової дисфункції (плазмовий альбумін 25 г/л або ≥10 за класифікацією Чайлд-П'ю).

У поодиноких випадках нестероїдні протизапальні засоби можуть призводити до інтерстиціального нефриту, гломерулонефриту, ниркового медулярного некрозу або нефротичного синдрому. Доза мелоксикаму для пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які перебувають на діалізі, не повинна перевищувати 7,5 мг. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня дозу можна не знижувати (рівень кліренсу креатиніну 25 мл/хв).

Затримка натрію, калію та води. НПЗЗ можуть посилити затримку натрію, калію та води та вплинути на натрійуретичний ефект діуретиків. Крім того, можливе зниження антигіпертензивного ефекту гіпотензивних лікарських засобів (див. ВЗАЄМОДІЇ). Тому як результат у чутливих пацієнтів можуть відзначати збільшення або загострення набряку, серцевої недостатності або АГ. Тому пацієнтам з такими ризиками рекомендується проведення клінічного моніторингу (див. ЗАСТОСУВАННЯ та ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Гіперкаліємія.Гіперкаліємії можуть сприяти цукровий діабет або одночасне застосування лікарських засобів, що підвищують каліємію (див. ВЗАЄМОДІЯ). У разі слід регулярно проводити контроль рівня калію.

Комбінація з пеметрекседом. У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю, які приймають пеметрексед, лікування мелоксикамом слід призупинити принаймні на 5 днів до введення пеметрекседу, в день введення та щонайменше на 2 дні після введення (див. ВЗАЄМОДІЇ).

Інші попередження та заходи безпеки. Побічні реакції часто гірше переносять пацієнти похилого віку, слабкі або ослаблені хворі, які потребують ретельного спостереження. Як і при лікуванні іншими нестероїдними протизапальними засобами, слід дотримуватися обережності щодо осіб похилого віку, у яких ймовірніше зниження функції нирок, печінки та серця. У пацієнтів похилого віку відзначають більш високу частоту виникнення побічних реакцій при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, які можуть бути летальними (див. Застосування).

Мелоксикам, як і будь-який інший нестероїдний протизапальний засіб, може маскувати симптоми інфекційних захворювань.

Застосування мелоксикаму може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендується жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення прийому мелоксикаму (див. Застосування у період вагітності та годування груддю).

До складу таблеток Моваліс 7,5 мг та 15 мг входить лактоза, тому препарат не рекомендується приймати пацієнтам з рідкісною вродженою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або порушенням всмоктування глюкози або галактози.

Маскування запалення та лихоманки. Фармакологічна дія Моваліса щодо зменшення виразності лихоманки та запалення може ускладнити діагностику при підозрюваному неінфекційному больовому синдромі.

Лікування кортикостероїдами. Моваліс не може бути ймовірним заступником кортикостероїдів під час лікування кортикостероїдної недостатності.

Гематологічні ефекти. Анемію можуть відзначати у пацієнтів, які отримують нестероїдні протизапальні засоби, включаючи Моваліс. Це може бути пов'язано із затримкою рідини, шлунково-кишковою кровотечею невідомого походження або макроскопічним або повністю описаним впливом на еритропоез. Пацієнтам при тривалому лікуванні нестероїдних протизапальних засобів, включаючи Моваліс, слід контролювати гемоглобін або гемокріт, якщо виявлено симптоми та ознаки анемії.

НПЗЗ гальмують агрегацію тромбоцитів і можуть збільшити час кровотечі у деяких пацієнтів. На відміну від ацетилсаліцилової кислоти, їх вплив на функцію тромбоцитів кількісно менший, короткочасний та оборотний. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів, які приймають Моваліс,у яких можливі побічні ефекти щодо змін функції тромбоцитів, зокрема порушення згортання крові, або пацієнтів, які отримують антикоагулянти.

Застосування у пацієнтів з астмою. У пацієнтів з астмою можуть спостерігатися аспіринчутлива астма. Застосування ацетилсаліцилової кислоти у пацієнтів з аспіринчутливою астмою асоційовано з тяжким бронхоспазмом, який може бути смертельним. Враховуючи перехресну реакцію, включаючи бронхоспазм, між ацетилсаліциловою кислотою та іншими нестероїдними протизапальними засобами не слід застосовувати Моваліс у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти, і слід обережно призначати пацієнтам з астмою.

Період вагітності та годування груддю.

Фертильність. Мелоксикам, як і інші лікарські засоби, що інгібують синтез ЦОГ/простагландину, може негативно впливати на репродуктивну функцію та не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Тому для жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безплідності, слід розглянути можливість скасування мелоксикаму.

Вагітність. Інгібування синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона та плода. Дані епідеміологічних досліджень дозволяють припустити підвищення ризику викидня та розвитку вад серця та гастрошизів після застосування інгібіторів синтезу простагландинів у ранній період вагітності. Абсолютний ризик розвитку вад серця підвищився з ≤1% до близько 1,5%. Передбачається, що цей ризик зростає з підвищенням дози та збільшенням тривалості лікування.

У І та ІІ триместр вагітності мелоксикам не слід застосовувати, за винятком нагальної необхідності. Якщо жінка планує вагітність або в І та ІІ триместр вагітності застосовує мелоксикам, доза та тривалість лікування мають бути мінімальними.

У III триместр вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть викликати ризик для плоду:

• серцево-легеневу токсичність (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
• порушення функції нирок може розвинутися в ниркову недостатність з олігогідрамніоном.

Можливі ризики в останні терміни вагітності для матері та новонародженого:

• ймовірність продовження часу кровотечі, антиагрегаційного ефекту навіть при прийомі дуже низьких доз;
• пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або затягування пологів.

Тому мелоксикам протипоказаний у III триместр вагітності.

Годування груддю. Хоча конкретних даних щодо препарату Моваліс немає, але щодо НПЗП відомо, що вони можуть проникати у грудне молоко. Тому застосування не рекомендується жінкам, які годують груддю.

Діти. Моваліс,таблетки 7,5 мг та 15 мг, протипоказаний дітям віком до 16 років (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Р-р для ін'єкцій – протипоказаний дітям віком до 18 років.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Спеціальних досліджень впливу препарату на здатність керувати автомобілем чи працювати з механізмами немає. Однак на основі фармакодинамічного профілю та виявлених побічних реакцій можна припустити, що мелоксикам не впливає або незначно впливає на вказану діяльність. Однак пацієнтам, у яких відзначали порушення функції зору, включаючи нечіткість зору, запаморочення, сонливість, вертиго або інші порушення ЦНС, рекомендується утриматися від керування автомобілем або роботи з механізмами.

Взаємодія

Дослідження взаємодії проводили лише за участю дорослих.

Ризики, пов'язані з гіперкаліємією. Деякі лікарські засоби або терапевтичні групи можуть сприяти гіперкаліємії: калієві солі, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, нестероїдні протизапальні засоби, низькомолекулярні або нефракціоновані гепарини, циклоспорин, такролімус і триметоприм.

Початок гіперкаліємії може залежати від того, чи пов'язані з нею фактори. Ризик розвитку гіперкаліємії підвищується у разі, якщо згадані вище лікарські засоби застосовувати одночасно з мелоксикамом.

Фармакодинамічні взаємодії

Інші нестероїдні протизапальні засоби та ацетилсаліцилова кислота. Не рекомендується комбінація з іншими нестероїдними протизапальними засобами (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ), включаючи ацетилсаліцилову кислоту в протизапальних дозах (≥500 мг разова доза або ≥3 г загальна добова доза).

Кортикостероїди (наприклад, глюкокортикоїди). Одночасне застосування з кортикостероїдами вимагає обережності через ризик кровотечі або появи виразок у шлунково-кишковому тракті.

Антикоагулянти або гепарин, що застосовуються в геріатричній практиці або в терапевтичних дозах. Значно підвищується ризик кровотеч унаслідок пригнічення функції тромбоцитів та ушкодження гастродуоденальної слизової оболонки. Нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ). Не рекомендується одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів та антикоагулянтів або гепарину в геріатричній практиці або в терапевтичних дозах (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).

В інших випадках застосування гепарину потрібна обережність через підвищений ризик кровотеч. Необхідний ретельний контроль МНО (міжнародного нормалізованого відносини), якщо доведено неможливість уникнути цієї комбінації.

Тромболітичні та антиагрегантні лікарські засоби: підвищений ризик кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі.

Діуретики, інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину II. Нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних лікарських засобів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (пацієнти з дегідратацією або пацієнти похилого віку з порушенням функції нирок) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину II та лікарських засобів, що пригнічують ЦОГ, може призвести до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу ГНН, яка зазвичай є оборотний. Тому комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку. Пацієнтам необхідно отримувати адекватну кількість рідини, а також слід контролювати функцію нирок після початку поєднаної терапії та періодично надалі (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).

Інші антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад, блокатори β-адренорецепторів). Як і для вказаних нижче лікарських засобів, можливе зниження антигіпертензивного ефекту блокаторів β-адренорецепторів (внаслідок пригнічення простагландинів із судинорозширювальним ефектом).

Інгібітори кальциневрину (наприклад, циклоспорин, такролімус). Нефротоксичність інгібіторів кальциневрину може посилюватися нестероїдними протизапальними засобами внаслідок медіації ефектів ниркових простагландинів. Під час лікування слід контролювати функцію нирок. Рекомендують ретельний контроль функції нирок, особливо у пацієнтів похилого віку.

Деферасірокс. Одночасне застосування мелоксикаму та деферасироксу може підвищити ризик виникнення шлунково-кишкових побічних реакцій. Слід бути обережними при комбінуванні цих лікарських засобів.

Фармакокінетичні взаємодії: вплив мелоксикаму на фармакокінетику інших лікарських засобів

Літій. Є дані про нестероїдні протизапальні засоби, які підвищують рівень концентрації літію в плазмі крові (внаслідок зниження ниркової екскреції літію), які можуть досягти токсичних величин. Одночасний прийом літію та НПЗП не рекомендується (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ). Якщо комбінована терапія необхідна, слід ретельно контролювати рівень літію в плазмі крові на ','','Моваліс табл. 15мг №20