Магнікор табл. п/о №100

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. ацетилсаліцилова кислота - аналгетичний, протизапальний, жарознижувальний і антиагрегантний засіб. антиагрегантні засоби. /p>

Основний фармакологічний ефект — інгібування синтезу простагландинів і тромбоксанів. > Ацетилсаліцилова кислота незворотно інгібує синтез простагландинів G/H, її вплив на простагландини триває довше, ніж ацетилсаліцилова кислота знаходиться в організмі. появи нових тромбоцитів у плазмі крові. Саліцилова кислота (активний метаболіт ацетилсаліцилової кислоти) має протизапальну дію, а також впливає на процеси дихання, стан кислотно-лужного балансу та слизову оболонку шлунка. Саліцилат стимулюють дихання, головним чином здійснюючи прямий вплив на кістковий мозок. Саліцилати здійснюють непрямий вплив на слизову оболонку шлунка шляхом інгібування її вазодилататорних та цитопротекторних простагландинів та підвищують ризик виникнення виразок.

Гідроксид магнію має антацидний ефект і захищає слизову оболонку стравоходу від дратівливого впливу ацетилсаліцилової кислоти.

Фармакокінетика

Абсорбція. Після прийому внутрішньо ацетилсаліцилова кислота швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Після прийому внутрішньо абсорбція неіонізованої форми ацетилсаліцилової кислоти відбувається у шлунку та кишечнику. Швидкість абсорбції знижується після прийому їжі і у пацієнтів з нападами мігрені, підвищується у пацієнтів з ахлоргідрією або в осіб, які застосовують полісорбати або антациди. З _max у плазмі крові досягається через 1–2 год.

При пероральному застосуванні магній у невеликих кількостях повільно абсорбується в тонкому кишечнику.

Розподіл. Зв'язування ацетилсаліцилової кислоти з білками плазми становить 80-90%. Об'єм розподілу для дорослих становить 170 мл/кг маси тіла. Саліцилати зв'язуються з білками плазми крові та швидко поширюються по організму. Саліцилати проникають у грудне молоко та можуть проникати через плацентарний бар'єр. Магній поширюється з білками у зв'язаному вигляді (близько 25-30%). Невелика кількість проникає у грудне молоко. Магній може проходити крізь плацентарний бар'єр.

Метаболізм. Ацетилсаліцилова кислота гідролізується до активного метаболіту – саліцилату – у стінці шлунка.Після абсорбції ацетилсаліцилова кислота швидко перетворюється на саліцилову кислоту, але протягом перших 20 хв після прийому внутрішньо домінує в плазмі крові.

Виведення. Саліцилат виводиться головним чином за рахунок печінкового метаболізму. Таким чином, рівноважна концентрація саліцилової кислоти у плазмі крові підвищується непропорційно прийнятій внутрішньо дозі. У дозі 325 мг ацетилсаліцилової кислоти виведення відбувається за участю кінетики реакції першого порядку. Т _½ становить 2-3 год. При високій дозі ацетилсаліцилової кислоти Т _½ збільшується до 15-30 год. Саліцилат також виводиться у незмінному вигляді із сечею. Виведений обсяг залежить від рівня дози та рН сечі. Близько 30% дози виводиться із сечею, якщо реакція сечі лужна, лише 2% – якщо кисла. Виділення нирками відбувається завдяки процесам клубочкової фільтрації, активної секреції ниркових канальців та пасивної трубчастої реабсорбції. Невелика кількість магнію виводиться із сечею, але більша частина реабсорбується та виводиться з калом.

Показання

• Гостра та хронічна ібс. профілактика повторного тромбоутворення первинна профілактика тромбозів, серцево-судинних захворювань, таких як гострий коронарний синдром у пацієнтів віком від 50 років, у яких відзначають фактори ризику розвитку захворювань серцево-судинної системи: аг, гіперхолестеринемія, цукровий діабет, ожиріння (індекс маси тіла 30), наслідок анамнез (інфаркт міокарда принаймні в одного з батьків, брата чи сестри у пацієнтів віком до 55 років).

Застосування

Таблетки ковтають цілими, при необхідності запиваючи водою. за бажання таблетку можна розламати навпіл, розжувати або заздалегідь розтерти.

Курс лікування лікар визначає індивідуально, залежно від показань та тяжкості захворювання.

Гостра та хронічна ІХС

Рекомендована початкова доза – 150 мг на добу. Підтримуюча доза – 75 мг на добу.

Гострий інфаркт міокарда. Нестабільна стенокардія

Рекомендована доза становить 150-450 мг, застосовують якнайшвидше після появи симптомів.

Профілактика повторного тромбоутворення

Рекомендована початкова доза становить 150 мг на добу. Підтримуюча доза – 75 мг на добу.

Первинна профілактика тромбозів, серцево-судинних захворювань, таких як гострий коронарний синдром, у пацієнтів з факторами розвитку серцево-судинних захворювань

Рекомендована профілактична доза становить 75 мг на добу.

Протипоказання

• Гіперчутливість до ацетилсаліцилової кислоти, інших саліцилатів або будь-якого компонента препарату. ба, викликана прийомом саліцилатів або речовин з подібною дією,особливо НПВП в анамнезі. гостра виразка. геморагічний діатез. ниркова недостатність тяжкого ступеня. печінкова недостатність тяжкого ступеня. серцева недостатність тяжкого ступеня. комбінація з метотрексатом у дозі ≥15 мг/тиждень (див. взаємодії).

Побічні ефекти

З боку шлунково-кишкового тракту: часті прояви та симптоми диспепсії, біль в епігастральній ділянці та абдомінальний біль в окремих випадках – запалення шлунка , ерозивно-виразкові ураження ШКТ, які можуть у поодиноких випадках призвести до шлунково-кишкової геморагії та перфорації з відповідними лабораторними показниками та клінічними проявами.

Внаслідок антиагрегантної дії на тромбоцити ацетилсаліцилова кислота може асоціюватися з ризиком розвитку кровотеч, подовженням часу кровотечі. Спостерігалися такі кровотечі, як постопераційні геморагії, гематоми, кровотечі з органів сечостатевої системи, носові кровотечі, кровотечі з ясен; рідко або дуже рідко - серйозні кровотечі, такі як геморагія ШКТ, церебральна геморагія (особливо у пацієнтів з неконтрольованою гіпертензією та/або при одночасному застосуванні антигемостатичних засобів), які в окремих випадках могли потенційно загрожувати життю.

Геморагії можуть призвести до гострої та хронічної постгеморагічної анемії/залізодефіцитної анемії (внаслідок так званої прихованої мікрокровотечі) з відповідними лабораторними проявами та клінічними симптомами, такими як астенія, блідість шкірних покривів, гіпоперфузія.

У пацієнтів з тяжкими формами недостатності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази спостерігалися гемоліз та гемолітична анемія.

Повідомлялося про порушення функції нирок та розвиток ГНН.

Реакції підвищеної чутливості з відповідними лабораторними та клінічними проявами, включаючи астматичний стан, шкірні реакції легкого або середнього ступеня, а також з боку респіраторного тракту, ШКТ та серцево-судинної системи, включаючи такі симптоми, як висипання, кропив'янка , набряк, свербіж, риніт, закладеність носа, серцево-дихальна недостатність та дуже рідко – тяжкі реакції, включаючи анафілактичний шок.

Дуже рідко повідомлялося про транзиторну печінкову недостатність з підвищенням рівня трансаміназ та ЛФ у плазмі крові.

Зазначали запаморочення та дзвін у вухах, що може свідчити про передозування.

Особливості застосування

Лікарський засіб магнікор застосовувати з обережністю в таких ситуаціях:

• гіперчутливість до анальгетичних, протизапальних, протиревматичних засобів, а також за наявності алергії інші речовини;
• виразка шлунково-кишкового тракту,включаючи хронічну та рекурентну виразку або шлунково-кишкові кровотечі в анамнезі;
• одночасне застосування антикоагулянтів;
• у пацієнтів з порушеннями функції нирок або осіб з порушеннями серцево-судинного кровообігу (наприклад, патологія судин нирки, застійна серцева недостатність, гіповолемія, великі операції, сепсис або сильні кровотечі), оскільки ацетилсаліцилова кислота може також підвищити ризик порушення функції нирок та ГНН;
• у пацієнтів з тяжкою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази ацетилсаліцилова кислота може спричинити гемоліз або гемолітичну анемію. Особливо за наявності факторів, які можуть підвищити ризик гемолізу, наприклад, лікарський засіб у високих дозах, лихоманка або гострий інфекційний процес, порушення функції печінки.

Ібупрофен може зменшити інгібіторний ефект ацетилсаліцилової кислоти щодо агрегації тромбоцитів. У разі застосування лікарського засобу Магнікор перед початком застосування ібупрофену як знеболювального засобу пацієнт повинен проконсультуватися з лікарем.

Ацетилсаліцилова кислота може викликати розвиток бронхоспазму або нападу бронхіальної астми або інші реакції підвищеної чутливості. Фактори ризику включають бронхіальну астму в анамнезі, сінну лихоманку, поліпоз носа або хронічне респіраторне захворювання, алергічні реакції (наприклад шкірні реакції, свербіж, кропив'янка) на інші речовини в анамнезі.

Через інгібіторний ефект ацетилсаліцилової кислоти з агрегації тромбоцитів, який зберігається протягом декількох днів після застосування, прийом лікарських засобів, що містять ацетилсаліцилову кислоту, може підвищити ймовірність/посилення кровотечі при хірургічних операціях (включаючи незначні наприклад, видалення зуба).

При застосуванні ацетилсаліцилової кислоти в низьких дозах може знижуватися виведення сечової кислоти. Це може призвести до нападу подагри у схильних пацієнтів.

Не слід застосовувати лікарські засоби, що містять ацетилсаліцилову кислоту, дітям та підліткам з ГРВІ, що супроводжується або не супроводжується підвищенням температури тіла, без консультації з лікарем. При деяких вірусних захворюваннях, особливо при грипі А, грипі В та вітряній віспі, існує ризик розвитку синдрому Рея, який є дуже рідкісним, але небезпечним для життя захворюванням, що вимагає невідкладного медичного втручання. Ризик може бути підвищеним, якщо ацетилсаліцилову кислоту застосовувати як супутній лікарський засіб, проте причинно-наслідковий зв'язок у цьому випадку не доведений. Якщо зазначені стани супроводжуються постійним блюванням, це може бути проявом синдрому Рея.

Застосування у період вагітності та годування груддю.Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність та/або ембріональний/внутрішньоутробний розвиток. Наявні дані епідеміологічних досліджень вказують на ризик викидня і вад розвитку плода після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на початку вагітності. Ризик зростає залежно від підвищення дози та тривалості терапії. Згідно з наявними даними, зв'язок між застосуванням ацетилсаліцилової кислоти та підвищеним ризиком викидня не підтверджено.

Наявні епідеміологічні дані про виникнення вад розвитку не є послідовними, проте підвищений ризик гастрошизи не може бути виключений при застосуванні ацетилсаліцилової кислоти. Наявні дані щодо наслідків у ранні терміни вагітності (1–4-й місяць) не вказують на будь-який зв'язок із підвищеним ризиком розвитку мальформацій.

Дослідження на тваринах вказують на репродуктивну токсичність.

У І та ІІ триместр вагітності лікарські засоби, що містять ацетилсаліцилову кислоту, не слід призначати без чіткої клінічної необхідності. Для жінок, які, ймовірно, можуть бути вагітними, або в І та ІІ триместр вагітності доза лікарських засобів, що містять ацетилсаліцилову кислоту, має бути якомога нижчою, а тривалість лікування – якнайкоротше.

У III триместр вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на плід таким чином:

• серцево-легенева токсичність (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
• порушення функції нирок з можливим подальшим розвитком ниркової недостатності з олігогідрамніоном.

На жінку та дитину в кінці вагітності інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати таким чином:

• можливість продовження часу кровотечі, антиагрегантний ефект, який може виникнути навіть після застосування препарату у дуже низьких дозах;
• гальмування скорочень матки, що може призвести до затримки чи збільшення тривалості пологів.

Незважаючи на це, ацетилсаліцилова кислота протипоказана в III триместр вагітності.

Саліцилати та їх метаболіти проникають у грудне молоко у невеликих кількостях.

Оскільки не виявлено шкідливого впливу лікарського засобу на дитину після застосування у жінок у період годування груддю, переривати годування груддю, як правило, не потрібно. Однак у випадках регулярного застосування або при застосуванні у високих дозах грудне вигодовування слід припинити на ранніх етапах.

Діти. Відповідно до показань лікарський засіб Магнікор не застосовують у дітей.

Застосування ацетилсаліцилової кислоти у дітей віком до 15 років може спричинити тяжкі побічні ефекти (у тому числі синдром Рея, однією з ознак якого є постійне блювання).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Не впливає.

Взаємодія

Протипоказання для одночасного застосування

Метотрексат. Застосування ацетилсаліцилової кислоти та метотрексату в дозі ≥15 мг/тиж підвищує гематологічну токсичність метотрексату (зниження ниркового кліренсу метотрексату протизапальними агентами та витіснення саліцилатами метотрексату із зв'язку з білками плазми).

Інгібітори АПФ. Інгібітори АПФ у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою у високих дозах спричиняють зниження фільтрації у клубочках внаслідок інгібування вазодилататорного ефекту простагландинів та зниження антигіпертензивного ефекту.

Ацетазоламід. Підвищення концентрації ацетазоламіду може призвести до проникнення саліцилатів із плазми крові в тканини організму та викликати токсичність ацетазоламіду (втома, млявість, сонливість, сплутаність свідомості, гіперхлоремічний метаболічний ацидоз) та токсичність саліцилатів (блювота, тахікардія).

Пробенецид, сульфінпіразон. При застосуванні пробенециду та саліцилатів у високих дозах (500 мг) пригнічується метаболізм обох лікарських засобів та може знижуватись екскреція сечової кислоти.

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю

Метотрексат. При застосуванні ацетилсаліцилової кислоти та метотрексату в дозах 15 мг/тиждень підвищується гематологічна токсичність метотрексату (зниження ниркового кліренсу метотрексату протизапальними агентами та витіснення саліцилатами метотрексату із зв'язку з протеїнами плазми).

Клопідогрел, тіклопідін. Комбіноване застосування клопідогрелу та ацетилсаліцилової кислоти має синергічний ефект. Таке комбіноване застосування слід проводити з обережністю, оскільки це збільшує ризик виникнення кровотечі.

Антикоагулянти (варфарин, фенпрокумон). Можливе зменшення продукції тромбіну, внаслідок чого здійснюється непрямий вплив на зниження активності тромбоцитів (антагоніст вітаміну К) та підвищується ризик виникнення кровотеч.

Абциксимаб, тирофібан, ептіфібатід. Можливе інгібування глікопротеїну IIb/IIIa-рецепторів на тромбоцитах, що призводить до підвищення ризику кровотеч.

Гепарин. Можливе зменшення продукування тромбіну, внаслідок чого здійснюється непрямий вплив на зниження активності тромбоцитів, що призводить до підвищення ризику кровотечі.

Якщо дві або більше вищезгаданих речовин застосовувати разом з ацетилсаліциловою кислотою, це може призвести до синергічного ефекту посилення інгібування активності тромбоцитів і, як результат, посилення геморагічного діатезу.

НПЗЗ та інгібітори ЦОГ-2 (целекоксиб). Одночасне застосування підвищує ризик виникнення шлунково-кишкових порушень, що може призвести до шлунково-кишкових кровотеч.

Ібупрофен. Поєднане застосування ібупрофену інгібує необоротну агрегацію тромбоцитів, зумовлену дією ацетилсаліцилової кислоти. Лікування ібупрофеном у пацієнтів з підвищеним ризиком впливу на серцево-судинну систему може обмежувати кардіопротекторну дію ацетилсаліцилової кислоти.

Пацієнти, які застосовують ацетилсаліцилову кислоту 1 раз на добу з метою профілактики серцево-судинних захворювань та час від часу застосовують ібупрофен, повинні застосовувати ацетилсаліцилову кислоту принаймні за 2 години до застосування ібупрофену.

Фуросемід. Можливе пригнічення проксимальної канальцевої елімінації фуросеміду, що призводить до зниження сечогінного ефекту фуросеміду.

Хінідін. Можливий адитивний вплив на тромбоцити, що призводить до збільшення часу кровотечі.

Спіронолактон. Можливий модифікований ефект реніну, що призводить до зниження ефективності спіронолактону.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Поєднане застосування підвищує ризик виникнення шлунково-кишкових порушень, що може призвести до шлунково-кишкової кровотечі.

Вальпроат. При одночасному застосуванні з вальпроатом ацетилсаліцилова кислота витісняє його із зв'язку з білками плазми, підвищуючи токсичність останньої (пригнічення ЦНС, ШКТ).

Системні кортикостероїди (виключаючи гідрокортизон, який застосовують для замісної терапії при хворобі Аддісона) знижують рівень саліцилатів у крові та підвищують ризик передозування після закінчення лікування.

Протидіабетичні лікарські засоби. Одночасне застосування ацетилсаліцилової кислоти та протидіабетичних лікарських засобів підвищує ризик виникнення гіпоглікемії.

Антациди. Можливе збільшення ниркового кліренсу та зниження ниркової абсорбції (у зв'язку з підвищенням рН сечі), що призводить до зниження ефекту ацетилсаліцилової кислоти. Клінічне значення взаємодії ацетилсаліцилової кислоти та магнію мінімальне за рахунок невеликої кількості магнію, що входить до складу лікарського засобу.

Вакцина проти вітряної віспи. Сполучене застосування підвищує ризик розвитку синдрому Рея.

Гінкго білоба. Сполучене застосування з гінкго білоба перешкоджає агрегації тромбоцитів, що призводить до підвищення ризику кровотеч.

Дігоксин.При одночасному застосуванні з дигоксином концентрація останнього у плазмі підвищується внаслідок зниження ниркової екскреції.

Алкоголь сприяє пошкодженню слизової оболонки ШКТ та пролонгує час кровотечі внаслідок синергізму ацетилсаліцилової кислоти та алкоголю.

Передозування

Токсичність

Токсична доза. Дорослі: 300 мг/кг.

Хронічне отруєння саліцилатами може мати прихований характер, оскільки ознаки та симптоми його неспецифічні. Помірна хронічна інтоксикація, спричинена саліцилатами, або саліцилізм, відзначається, як правило, лише після повторних застосувань у високих дозах.

Симптоми. Симптоми хронічного отруєння середнього ступеня (результат тривалого застосування лікарського засобу у високих дозах): запаморочення, глухота, підвищене потовиділення, лихоманка, прискорене дихання, шум у вухах, респіраторний алкалоз, метаболічний ацидоз, млявість, помірне зневоднення, та блювання.

Про гостру інтоксикацію свідчить виражена зміна кислотно-лужного балансу, який може відрізнятися залежно від віку та тяжкості інтоксикації. Найчастішим його проявом у дітей є метаболічний ацидоз. Тяжкість стану не може бути оцінена тільки на підставі даних про концентрацію саліцилатів у плазмі крові. Абсорбція ацетилсаліцилової кислоти може уповільнюватися у зв'язку із затримкою звільнення шлунка, формуванням конкрементів у шлунку або у разі її застосування у формі таблеток, покритих кишково-розчинною оболонкою.

Симптоми тяжкого та гострого отруєння (внаслідок передозування): гіпоглікемія (переважно у дітей), енцефалопатія, кома, гіпотензія, набряк легень, судоми, коагулопатія, набряк головного мозку, порушення серцевого ритму.

Більш виражений токсичний ефект спостерігається у пацієнтів з хронічним передозуванням або зловживанням лікарським засобом, а також у осіб похилого віку або дітей.

Лікування. У разі гострого передозування необхідно промивання шлунка та застосування активованого вугілля. При підозрі на вживання дози 120 мг/кг маси тіла необхідно застосовувати повторне активоване вугілля.

Рівень саліцилату в плазмі крові слід вимірювати принаймні кожні 2 години після застосування дози, доки рівень саліцилату буде знижений та відновлений кислотно-лужний баланс.

Протромбіновий час та/або МНІ (міжнародний нормалізований індекс) повинні бути перевірені, зокрема, при підозрі на кровотечу.

Необхідно відновити баланс рідини та електролітів. Ефективними методами видалення саліцилату з плазми є лужний діурез і гемодіаліз. Гемодіаліз слід застосовувати у разі тяжкої інтоксикації,оскільки цей метод значно прискорює виведення саліцилатів та відновлює кислотно-лужний та водно-сольовий баланси.

Через комплексні патофізіологічні ефекти отруєння саліцилатами прояви та симптоми/результати аналізів можуть включати:

Умови зберігання

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Переклад інструкції мозок