Хіпотел табл. 40мг №28

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Механізм дії. телмісартан - специфічний та ефективний антагоніст рецепторів ангіотензину ii (тип ат1). спорідненістю заміщає ангіотензин ii в місцях його зв'язування на рецепторах субтипу ат1, що відповідають за активність ангіотензину ii. не виявляє спорідненості до інших рецепторів, включаючи АТ ₂ та інші, менш вивчені АТ-рецептори. Телмісартан знижує рівень альдостерону в плазмі крові. Телмісартан не інгібує ренін у плазмі крові людини, не блокує іонний канал. Тому не слід очікувати потенціювання брадикінінсупроводжуючих побічних ефектів.

У людини телмісартан у дозі 80 мг майже повністю інгібує підвищення артеріального тиску, спричиненого ангіотензином II. Блокуючий ефект зберігається протягом 24 годин і залишається відчутним до 48 годин.

Фармакокінетика

Всмоктування. Всмоктування телмісартану швидке, хоча адсорбована кількість відрізняється. Середня абсолютна біодоступність телмісартану становить близько 50%.

Коли телмісартана приймають під час їжі, зниження AUC для телмісартана варіює приблизно від 6% (40 мг) до 19% (160 мг). Через 3 години після введення концентрація в плазмі однакова, незалежно від того, приймається телмісартан натще або з їжею.

Лінійність/нелінійність. Вважається, що невелике зниження AUC не спричиняє зниження терапевтичної ефективності. Немає лінійної залежності між дозою та рівнем у плазмі крові. З _max і меншою мірою AUC збільшуються диспропорційно при дозах вище 40 мг.

Розподіл. Телмісартан активно зв'язується з білками плазми крові (99,5%), головним чином з альбуміном та альфа-1 кислим глікопротеїном. Об'єм розподілу (Vss) становить приблизно 500 л.

Метаболізм. Телмісартан метаболізується шляхом кон'югації з глюкуронідом. Фармакологічна активність кон'югату не встановлена.

Виведення. Телмісартан характеризується біекспоненційною фармакокінетикою з термінальним Т _½ 20 год. З _max і AUC зростають непропорційно дозі. Немає даних про клінічно значущу кумуляцію телмісартану при застосуванні в рекомендованих дозах. Концентрації в плазмі крові були вищими у жінок, ніж у чоловіків,без відповідного впливу ефективність.

Після перорального введення телмісартану майже повністю виводиться з калом в основному в незміненому вигляді. Кумулятивна ниркова екскреція становить 1% дози. Загальний кліренс у плазмі (Сl _tot) високий (близько 1000 мл/хв), якщо порівнювати з печінковим кровообігом (близько 1500 мл/хв).

Особливі категорії пацієнтів

Діти. Результати досліджень фармакокінетики у дітей в цілому відповідають даним, отриманим для дорослих, і підтверджують нелінійність телмісартану, зокрема для C _max.

Стать. C _max та AUC у жінок приблизно в 3 та 2 рази відповідно вище, ніж у чоловіків.

Пацієнти похилого віку. Фармакокінетика телмісартану не відрізняється у людей похилого віку та осіб віком до 65 років.

Пацієнти з порушенням функції нирок. У пацієнтів з помірним, середнім та тяжким ступенем ниркової недостатності спостерігалося підвищення у 2 рази концентрації у плазмі крові. Однак у пацієнтів з нирковою недостатністю, які підлягають діалізу, спостерігалась низька концентрація у плазмі. Телмісартан має високу спорідненість до білків плазми в осіб з нирковою недостатністю і не може бути виведений діалізом. У пацієнтів з нирковою недостатністю T _½ не змінюється.

Пацієнти з порушеннями функції печінки. У фармакокінетичних дослідженнях у пацієнтів із порушеннями печінки виявлено підвищення біодоступності приблизно до 100%. У пацієнтів із печінковою недостатністю T _½ не змінюється.

Показання

Аг: лікування есенціальної гіпертензії у дорослих.

Попередження серцево-судинних захворювань у пацієнтів з:

• маніфестним атеротромботичним серцево-судинним захворюванням (ІХС, інсульт або ураження периферичних артерій в анамнезі);
• цукровим діабетом II типу із задокументованим ураженням органів-мішеней.

Застосування

Лікування аг. звичайна ефективна доза становить 40 мг на добу. деяким пацієнтам може бути достатньо добової дози 20 мг. у випадках, коли бажаний ефект не досягається, дозу телмісартану можна збільшити до 80 мг 1 раз на добу. альтернативно телмісартан можна призначати у комбінації з тіазидними діуретиками, такими як гідрохлортіазид, який продемонстрував додаткове зниження пекла при застосуванні з телмісартаном. коли розглядається питання про підвищення дози, необхідно взяти до уваги, що максимальний антигіпертензивний ефект загалом досягається через 4-8 тижнів від початку лікування.

Попередження серцево-судинних захворювань. Рекомендована доза становить 80 мг один раз на добу.Ефективність телмісартану в дозах менше 80 мг при запобіганні серцево-судинним захворюванням невідома.

На початку лікування телмісартаном з метою попередження серцево-судинних захворювань рекомендується проводити моніторинг АТ і, у разі потреби, коригувати дози препаратів, які знижують АТ.

Особливі групи пацієнтів

Порушення функції нирок. Досвід лікування хворих з нирковою недостатністю або пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, обмежений. Таким хворим рекомендується розпочинати лікування з низькою дозою 20 мг (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ). Для хворих з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості не потрібна корекція дози.

Одночасне застосування телмісартану та аліскірену у пацієнтів з цукровим діабетом або з порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) 60 мл/хв/1,73 м ² ) протипоказано (див. . ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Порушення функції печінки. Хіпотел протипоказаний пацієнтам із тяжким порушенням функції печінки. Для пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки добова доза не повинна перевищувати 40 мг 1 раз на добу (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).

Пацієнти похилого віку. Корекція дози для пацієнтів похилого віку не потрібна.

Спосіб застосування. Хіпотел приймати 1 раз на добу з достатньою кількістю рідини, незалежно від їди.

Таблетки зберігати в герметичному блістері для захисту від вологи. Таблетки слід виймати з блістера перед застосуванням.

Протипоказання

Гіперчутливість до компонентів препарату; період вагітності та жінок репродуктивного віку, які, можливо, вагітні (див. застосування у період вагітності та годування груддю); обструктивні біліарні порушення; важкі порушення функції печінки.

Одночасне застосування телмісартану та аліскірену у пацієнтів з цукровим діабетом або з порушеннями функції нирок (СКФ 60 мл/хв/1,73 м ² ) протипоказано (див. ЗАСТОСУВАННЯ, ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ , ВЗАЄМОДІЯ).

Побічні ефекти

Інфекції та інвазії: інфекції верхніх дихальних шляхів, включаючи фарингіт та синусит, інфекції сечових шляхів, включаючи цистит; сепсис, у тому числі з летальним кінцем.

З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, тромбоцитопенія, еозинофілія.

З боку імунної системи: гіперчутливість, анафілактичні реакції.

З боку обміну речовин: гіперкаліємія, гіпоглікемія (у хворих на діабет).

Психічні розлади: депресія, безсоння, занепокоєння.

З боку нервової системи: синкопе, сонливість.

З боку органу зору: порушення зору.

З боку органу слуху, вестибулярного апарату: вертиго.

З боку серця: брадикардія, тахікардія.

З боку судин: артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: диспное, кашель, інтерстиційна хвороба легень.

З боку травної системи: біль у животі, діарея, диспепсія, метеоризм, блювання, дискомфорт у ділянці шлунка, сухість у роті.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки/печінкові розлади.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: підвищене потовиділення, свербіж, висипання, еритема, ангіоневротичний набряк (у тому числі з летальним наслідком), медикаментозний дерматит, токсичний дерматит, екзема, кропив'янка.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: міалгія, біль у спині (наприклад ішіас), судоми м'язів, артралгія, біль у кінцівках, біль у сухожиллі (симптоми, подібні до тендиніту).

З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, включаючи ГНН.

Загальні порушення: біль у грудях, астенія (слабкість), симптоми, подібні до грипу.

Лабораторні дані: підвищення креатиніну в крові, підвищення сечової кислоти в крові, підвищення печінкових ензимів, підвищення рівня КФК у крові, зниження гемоглобіну.

Особливі вказівки

Вагітність. у період вагітності не можна розпочинати лікування антагоністами рецепторів ангіотензину ii. якщо продовження терапії антагоністами рецепторів ангіотензину ii не є вкрай необхідним для пацієнтки, яка планує вагітність, вона повинна перейти на альтернативну антигіпертензивну терапію, яка має встановлений профіль безпеки для застосування під час вагітності. при встановленні вагітності лікування антагоністами рецепторів ангіотензину ii необхідно негайно припинити та при необхідності розпочати альтернативне лікування (див. протипоказання та застосування у період вагітності та годування груддю).

Печінкова недостатність. Хіпотел не можна призначати хворим з холестазом, обструктивними захворюваннями жовчних проток та печінковою недостатністю тяжкого ступеня (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ), оскільки телмісартан виводиться головним чином з жовчю. У таких хворих очікується зниження печінкового кліренсу телмісартану.

Хіпотел слід з обережністю призначати хворим з печінковою недостатністю помірного та середнього ступеня.

Реноваскулярна гіпертензія. Існує підвищений ризик серйозної гіпотензії та ниркової недостатності, якщо пацієнтів з двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки лікують препаратами, які впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС).

Ниркова недостатність та трансплантація нирки. Коли Хіпотел призначають пацієнтам з порушеною нирковою функцією, рекомендується періодичний моніторинг рівня калію та креатиніну в плазмі крові. Немає досвіду застосування телмісартану у пацієнтів з нещодавньою трансплантацією нирки.

Зменшення внутрішньосудинного об'єму рідини. Симптоматична гіпотензія, особливо після першої дози препарату Хіпотел, може виникати у пацієнтів зі зниженим ОЦК та/або рівнем натрію, які виникають внаслідок терапії діуретиками, обмеження солі, що надходить з їжею, діареї чи блювання. Перед прийомом Хіпотела необхідно коригувати такі стани, особливо зниження внутрішньосудинного об'єму та/або рівня натрію.

Подвійна блокада РААС. Застосування телмісартану у комбінації з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або з порушеннями функції нирок (СКФ 60 мл/хв/1,73 м ²) протипоказане (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).

Як наслідок гальмування РААС у більш чутливих пацієнтів відзначали артеріальну гіпотензію, синкопе, гіперкаліємію та зміни функції нирок (у тому числі ГНН), особливо якщо до складу комбінованої терапії входили лікарські засоби, що впливають на цю систему. Тому подвійна блокада РААС (наприклад, застосування телмісартану з іншими блокаторами РААС) не рекомендується. За потреби одночасного застосування рекомендується ретельний моніторинг функції нирок.

Інші стани, що вимагають стимуляції РААС. У пацієнтів, у яких судинний тонус та функція нирок залежать головним чином від активності РААС (наприклад у пацієнтів з тяжкою застійною серцевою недостатністю або вираженою хворобою нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), прийом телмісартану з іншими лікарськими препаратами, що впливають на РААС, може призводити до гострої артеріальної гіпотензії, гіперазотемії, олігурії, рідко – з ГНН (див. побічні ефекти).

Первинний гіперальдостеронізм. Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом загалом не реагують на антигіпертензивні препарати, що діють шляхом блокади ренін-ангіотензинової системи. Тому призначення телмісартану їм не рекомендується.

Стеноз аорти та мітрального клапана, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія. Як і інші вазодилататори, особливо обережно призначають препарат пацієнтам, у яких діагностовано стеноз аорти, мітрального клапана або обструктивну гіпертрофічну кардіоміопатію.

Пацієнти з цукровим діабетом, які лікуються інсуліном або антидіабетичними лікарськими засобами. Під час лікування телмісартаном у таких пацієнтів може розвинутись гіпоглікемія. Слід розглянути необхідність відповідного контролю рівня глюкози у крові таких пацієнтів. За показаннями може бути потрібна корекція дози інсуліну або протидіабетичних лікарських засобів.

У хворих на цукровий діабет,з кардіоваскулярними ризиками (пацієнти з цукровим діабетом, з супутніми захворюваннями коронарних артерій) ризик розвитку інфаркту міокарда з летальним кінцем та раптового кардіоваскулярного летального результату може бути вищим при лікуванні антигіпертензивними препаратами, такими як антагоністи рецепторів ангіонгії. У пацієнтів з цукровим діабетом перебіг супутніх захворювань коронарних артерій може бути безсимптомним, тому вони можуть бути недіагностованими. Хворих на цукровий діабет слід ретельно обстежити, наприклад стресовим тестуванням, щоб виявити та лікувати супутні захворювання коронарних артерій до призначення препарату.

Гіперкаліємія. Протягом усього періоду застосування лікарських засобів, що впливають на РААС, може виникнути гіперкаліємія.

У хворих похилого віку, пацієнтів з нирковою недостатністю, діабетом, у хворих, які паралельно приймають інші лікарські засоби, які можуть спричинити підвищення рівня калію, та/або пацієнтів із супутніми захворюваннями, гіперкаліємія може мати летальний кінець.

Перед супутнім застосуванням лікарських засобів, що пригнічують РААС, необхідно оцінити співвідношення користі та ризику.

Основні фактори ризику гіперкаліємії, на які необхідно звернути увагу:

• цукровий діабет, ниркова недостатність, вік старше 70 років;
• комбінована терапія з одним або декількома іншими препаратами, що впливають на РААС, та/або калієвими добавками. До препаратів або терапевтичних груп лікарських засобів, які можуть спровокувати гіперкаліємію, відносяться замінники солі, що містять калій, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, НПЗП (включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2), гепарі триметоприм;
• супутні захворювання, особливо дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз, порушення функції нирок, різке погіршення стану нирок (наприклад, внаслідок інфекційних захворювань), клітинний лізис (наприклад, внаслідок гострої ішемії кінцівок, гострого некрозу кістякових м'язів, великої травми).

Хворим групи ризику необхідно проходити ретельний контроль плазмової концентрації калію (див. ВЗАЄМОДІЯ).

Етнічні відмінності. Як і всі інші антагоністи рецепторів ангіотензину II, телмісартан є менш ефективним для зниження артеріального тиску у хворих на негроїдну расу, ніж у представників інших рас. Можливо, це пояснюється великим поширенням низьких ренінових станів у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією.

Інші. Як і при застосуванні будь-якого іншого антигіпертензивного препарату,значне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною кардіопатією або ішемічною серцево-судинною хворобою може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Вагітність. Антагоністи рецепторів ангіотензину II не слід призначати вагітним або жінкам, які, можливо, вагітні (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ). Якщо підтверджується вагітність під час лікування цим препаратом, його застосування слід негайно припинити та за необхідності розпочати альтернативне лікування.

Повідомлялося про летальні наслідки у плода та новонародженого, маловоддя, гіпотензію у плода та новонародженого, ниркову недостатність, гіперкаліємію, гіпоплазію черепа, контрактуру кінцівок/церебральну, черепно-лицеву деформацію/пульмональну дисплазію, можливо, спричинені маловоддям вагітних пацієнток, які отримували антагоністи рецепторів ангіотензину II у II або III триместрах вагітності.

Пацієнтки, які отримують антагоністи рецепторів ангіотензину II та планують вагітність, повинні перейти на антигіпертензивні лікарські засоби, які мають встановлений профіль безпеки для застосування у період вагітності.

Годування груддю. Через відсутність інформації щодо застосування телмісартану в період годування груддю Хіпотел не рекомендований для застосування. Перевагу слід віддати альтернативному лікуванню з краще вивченим профілем безпеки, особливо під час годування груддю новонародженої або недоношеної дитини.

Фертильність. У ході доклінічних досліджень не виявлено впливу телмісартану на фертильність чоловіків та жінок.

Діти. Хіпотел протипоказаний дітям через обмежену інформацію щодо безпеки та ефективності препарату у цієї категорії пацієнтів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. При керуванні автомобілем та механізмами необхідно враховувати можливість виникнення запаморочення або гіперсомнії при антигіпертензивній терапії, у тому числі препаратом Хіпотел.

Взаємодія

Подвійна блокада раас. комбінація телмісартану та аліскірену протипоказана для пацієнтів з цукровим діабетом та порушенням функції нирок (скф 60 мл/хв/1,73 м2) та не рекомендується для пацієнтів інших груп (див. протипоказання, особливі вказівки).

Дігоксин. При одночасному застосуванні телмісартану та дигоксину відзначали середнє підвищення пікових концентрацій дигоксину в плазмі крові (на 49%) та мінімальних концентрацій (на 20%). На початку прийому у разі корекції дози та припинення прийому телмісартану слід вести моніторинг рівнів дигоксину для їх підтримки в межах терапевтичного діапазону.

Як і інші препарати, що пригнічують РААС, телмісартан може провокувати гіперкаліємію (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).Ризик може підвищуватися у разі лікування в комбінації з іншими засобами, які також можуть призвести до гіперкаліємії (замінники солі, що містять калій, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2) циклоспорин або такролімус) та триметоприм.

Випадки гіперкаліємії залежать від пов'язаних з нею факторів ризику. Ризик зростає при наведених вище терапевтичних комбінаціях. Особливо високий ризик при комбінації з калійзберігаючими діуретиками та у поєднанні із замінниками солі, що містять калій. Комбінація з інгібіторами АПФ або НПЗП, наприклад, менш ризикована за умови чіткого дотримання запобіжних заходів при застосуванні.

Одночасне застосування не рекомендується

Калійзберігаючі діуретики або калієві добавки. Такі антагоністи рецепторів ангіотензину II, як телмісартан, пом'якшують викликану діуретиками втрату калію. Калійзберігаючі діуретики, наприклад, спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид, калієві добавки або замінники солі, що містять калій, можуть спричинити значне підвищення концентрації калію в плазмі крові. Якщо одночасне застосування показано через документально підтверджену гіпокаліємію, приймати препарати необхідно з обережністю, часто контролюючи рівень калію в плазмі.

Літій. Відомі випадки оборотного підвищення концентрації літію в плазмі крові та токсичності при супутньому прийомі літію з інгібіторами АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину II, включаючи телмісартану. Якщо призначення цієї комбінації вважається за необхідне, під час одночасного застосування слід уважно контролювати рівень літію в плазмі крові.

Одночасне застосування потребує обережності

НПЗП. НПЗП (тобто ацетилсаліцилова кислота в протизапальних дозах, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗП) можуть знижувати антигіпертензивну дію антагоністів рецепторів ангіотензину II.

У деяких пацієнтів з погіршенням функції нирок (наприклад, у хворих з зневодненням організму або в осіб похилого віку з погіршенням функції нирок) комбінований прийом антагоністів рецепторів ангіотензину II та засобів, що гальмують ЦОГ, може призвести до подальшого погіршення функції нирок. , включаючи можливу ГНН, яка зазвичай є оборотною. Тому цю комбінацію слід призначати з обережністю, особливо для осіб похилого віку. Пацієнтам слід забезпечити належну гідратацію; крім того, після початку комбінованої терапії, а також періодично, надалі необхідно контролювати функцію нирок.

Є дані про те, що комбінований прийом телмісартану та раміприлу призводить до збільшення в 2,5 рази AUC _0–24 та C _max раміприлу та раміприлату . Клінічна значимість цього спостереження невідома.

Діуретики (тіазидні або петлеві діуретики). Попереднє лікування високими дозами таких діуретиків, як фуросемід (петлевий діуретик) та гідрохлортіазид (тіазидний діуретик), може призвести до втрати ОЦК та ризику артеріальної гіпотензії, якщо розпочати лікування телмісартаном.

Слід взяти до уваги при одночасному застосуванні

Інші антигіпертензивні засоби. Здатність телмісартану знижувати артеріальний тиск може бути збільшена супутнім застосуванням інших антигіпертензивних препаратів.

На підставі фармакологічних властивостей баклофену та аміфостину можна очікувати, що ці лікарські засоби можуть посилити гіпотензивну дію всіх антигіпертензивних засобів, у тому числі телмісартану. Крім того, ортостатична гіпотензія може бути посилена алкоголем, барбітуратами, наркотиками та антидепресантами.

Кортикостероїди (системне застосування). Зменшення вираженості антигіпертензивної дії.

Передозування

Інформація про передозування у людей недостатня.

Симптоми. Значними проявами при передозуванні телмісартану були артеріальна гіпотензія та тахікардія; також повідомлялося про брадикардію, запаморочення, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові та ГНН.

Терапія. Телмісартан не виводиться шляхом гемодіалізу.

Хворі повинні знаходитися під суворим контролем і отримувати симптоматичну та підтримуючу терапію. Терапія залежить від часу, що минув після прийому препарату, та тяжкості симптомів. Рекомендовані заходи включають викликання блювання та/або промивання шлунка. При терапії передозування можна застосовувати активоване вугілля. Необхідно часто перевіряти рівень електролітів та креатиніну у плазмі крові. При виникненні гіпотензії пацієнта слід укласти на спину і надати допомогу, спрямовану на швидке заповнення об'єму рідини і солі в організмі.

Умови зберігання

При температурі не вище 25 °C в оригінальній упаковці.