Гропівірін табл. 500мг №50

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. гропівірин — противірусний засіб з імуномодулюючими властивостями. препарат усуває дефіцит або приводить до норми (індвід , индуцируя дозревание и дифференцировку т-лимфоцитов и т1-хелперов, потенцируя индукцию лимфопролиферативного ответа в митогенных или антиген-активных клетках. гропивирин моделирует цитотоксичность т-лимфоцитов и натуральных киллеров, функцию t8-супрессоров) и т4-хелперов), а также увеличивает количество igg та поверхневих маркерів комплементу. гропівірин збільшує синтез інтерлейкіну (il)-1 та синтез il-2, регулює експресію рецепторів il-2. гропівірін суттєво підвищує секрецію ендогенного γ-інтерферону та зменшує продукцію il-4 в організмі. гропівірин посилює дію нейтрофільних гранулоцитів, хемотаксис та фагоцитоз моноцитів та макрофагів. гропівірин пригнічує синтез вірусу шляхом вбудовування інозин-оротової кислоти в полірибосоми ураженої вірусом клітини та пригнічує приєднання аденілової кислоти до вірусної ірнк.

Фармакокінетика. Після прийому препарату внутрішньо в дозі 1,5 г C _max інозину пранобексу в плазмі крові досягається через 1 год і становить 600 мкг/мл. В організмі інозину пранобекс метаболізується у печінці з утворенням сечової кислоти. T _½ 4-(ацетиламіно)бензоату становить 50 хв, 1-(диметиламіно)-2-пропанолу — 3,5 год. Виводиться із сечею у вигляді метаболітів.

Показання

Вірусні інфекції, спричинені вірусом простого герпесу 1-го та 2-го типу, вірусом вітряної віспи, цитомегаловірусом, вірусом епштейна - бар, вірусом кору, вірусом паротиту, в тому числі у пацієнтів з імунодефіцитними станами; вірусні респіраторні інфекції; папіломавірусні інфекції шкіри та слизової оболонки: гострі кондиломи, папіломавірусна інфекція вульви, піхви та шийки матки (у складі комплексної терапії); гострий вірусний гепатит; складі комплексної терапії); підгострий склерозуючий паненцефаліт (у складі комплексної терапії).

Застосування

Препарат застосовувати внутрішньо.

Добова доза залежить від маси тіла, перебігу та тяжкості хвороби, стану пацієнта.

Дорослі та діти віком від 12 років: 50 мг/кг маси тіла (зазвичай 6–8 таблеток, розподілених на 3–4 прийоми), максимальна добова доза — 4 г.

Діти віком від 1 до 12 років: 50 мг/кг (зазвичай 1 таблетка на 10 кг маси тіла для дитини з масою тіла 10–20 кг, при масі тіла 20 кг призначати дозу, як для дорослих) за 3–4 прийому на день, максимальна добова доза - 4 г. Для полегшення проковтування таблетку можна потовкти.

Тривалість лікування

Гострі захворювання: при захворюваннях з короткочасним перебігом курс лікування становить від 5 до 14 днів. Після зниження симптомів захворювання лікування слід продовжувати ще 1-2 дні або довше, залежно від перебігу хвороби, стану пацієнта.

Вірусні захворювання з тривалим перебігом: лікування слід продовжувати протягом 1-2 тижнів після зменшення симптомів захворювання або довше, залежно від перебігу хвороби, стану хворого.

Рецидивні захворювання: на початковій стадії лікування застосовують ті ж рекомендації, що і для гострих захворювань. Під час підтримуючої терапії доза може бути знижена до 500–1000 мг (1–2 таблетки) на добу. При появі перших ознак рецидиву необхідно відновити прийом добової дози, рекомендованої для гострих захворювань, і продовжувати приймати цю дозу протягом 1-2 днів після зникнення симптомів. Курс лікування можна повторювати кілька разів за рекомендацією лікаря, залежно стану хворого.

Хронічні захворювання препарат застосовують у добовій дозі 50 мг/кг відповідно до таких схем:

Безсимптомні захворювання — приймати протягом 30 днів з перервою 60 днів;

захворювання з помірно вираженими симптомами - приймати протягом 60 днів з перервою 30 днів;

захворювання з важкими симптомами — застосовувати протягом 90 днів з перервою 30 днів.

Курс лікування слід повторювати стільки разів, скільки потрібно, при цьому необхідно проводити постійний моніторинг стану здоров'я пацієнта та показань для продовження терапії.

При інфекціях, викликаних вірусом папіломи людини (зовнішні генітальні бородавки (гострі кондиломи) або папіломавірусна інфекція каналу шийки матки) приймати по 3 г (2 таблетки 3 рази на добу) протягом 14–28 днів як монотерапія або як доповнення до місцевої терапії або хірургічного лікування відповідно до таких схем:

• для лікування пацієнтів групи низького ризику (хворі на нормальний імунітет або пацієнти з низьким ризиком рецидиву) препарат застосовують протягом 14– 28 днів до досягнення максимальної ерадикації вірусу, потім слід зробити перерву на 2 місяці. Курс лікування можна повторювати із застосуванням тієї ж дози, при цьому необхідно проводити постійний моніторинг стану пацієнта та показань для продовження терапії;
• для лікування пацієнтів групи високого ризику* (хворі з імунодефіцитом або з високим ризиком рецидиву) препарат застосовують 5 днів на тиждень, послідовно 1-2 тижні на місяць протягом 3 місяців. Курс лікування слід повторювати стільки разів, скільки потрібно, при цьому необхідно проводити постійний моніторинг стану здоров'я пацієнта та показань для продовження терапії.

*Фактори високого ризику у пацієнтів з рецидивами або дисплазією шийки матки, або папіломавірусною інфекцією геніталій, як і при інших подібних захворюваннях, включають:

• імунодефіцит, викликаний:

- наявністю в анамнезі хронічних або рецидивуючих інфекцій або захворювань, що передаються статевим шляхом;

- хіміотерапією;

— хронічний алкоголізм;

• тривале застосування пероральних контрацептивів (≥2 роки);
• рівень фолатів в еритроцитах 660 нмоль/л;
• наявність кількох сексуальних партнерів або заміна постійного сексуального партнера;
• часті вагінальні статеві контакти (≥2–6 разів на тиждень) або анальний секс;
• атопію (спадкову схильність до підвищеної чутливості);
• погано контрольований діабет;
• куріння;
• папіломавірусну інфекцію геніталій, яка триває 2 роки або має ≥3 рецидиви в анамнезі;
• наявність у пацієнта шкірних бородавок у дитинстві.

При підгострому склерозуючому паненцефаліті добова доза становить 100 мг/кг, максимальна доза — 3–4 г/добу, при цьому необхідно проводити постійний моніторинг стану здоров'я пацієнта та показань для продовження терапії.

Протипоказання

Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату, подагра, гіперурикемія.

Побічні ефекти

Під час лікування гропівірином єдиним постійним побічним ефектом препарату у дорослих та дітей є тимчасове підвищення рівня сечової кислоти в плазмі крові та в сечі, які нормалізуються через кілька днів після закінчення лікування. .

Лабораторні дослідження: підвищення рівня сечової кислоти в крові, підвищення рівня сечової кислоти в сечі, підвищення рівня азоту сечовини в крові, підвищення рівня АлАТ та АсАТ, підвищення рівня ЛФ у крові.

Загальні порушення: втома, нездужання.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, свербіж.

З боку органів травного тракту: нудота, блювання, відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці живота, діарея, запор.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, порушення сну.

З боку опорно-рухового апарату та м'язів: артралгія.

Психічні розлади: нервозність.

З боку сечовидільної системи: поліурія.

Зареєстровані також інші побічні реакції:

з боку травного тракту: біль у животі (у верхній частині);

з боку імунної системи:анафілактичні реакції, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, гіперчутливість, кропив'янка;

з боку нервової системи: запаморочення;

з боку шкіри та підшкірної клітковини: еритема.

Особливі вказівки

Оскільки під час лікування гропивірином можливе тимчасове підвищення рівня сечової кислоти в плазмі крові, особливо у чоловіків та осіб похилого віку, препарат не слід застосовувати хворим на подагру, гіперурикемію і потрібний з обережністю застосовувати пацієнтам із сечокам'яною хворобою та зі зниженою функцією нирок. при застосуванні препарату 3 місяці доцільно щомісяця перевіряти лабораторні показники функції печінки та нирок (трансамінази, креатинін), рівень сечової кислоти в плазмі крові, проводити аналіз крові.

У деяких осіб можуть виникати гострі реакції гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, кропив'янка). У такому разі терапію Гропівіріном слід припинити.

При тривалому застосуванні препарату існує ризик розвитку нефролітіазу.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Досліджень можливості виникнення патологій у плода та порушення фертильності у людей не проводили. Невідомо, чи проникає інозину пранобекс у грудне молоко. Не рекомендується застосовувати препарат у період вагітності та годування груддю.

Діти. Препарат застосовують у дітей віком від 1 року.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Вплив препарату на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами чи роботі з іншими механізмами не досліджувався. Однак пацієнтам необхідно враховувати, що препарат може спричинити запаморочення або інші побічні реакції з боку нервової системи.

Взаємодія

Не слід приймати препарат одночасно з імунодепресантами. з обережністю слід призначати препарат з інгібіторами ксантиноксидази або засобами, що сприяють виведенню сечової кислоти, включаючи сечогінні препарати — тіазидні діуретики (такі як гідрохлортіазид, хлорталідон, індапамід) та петлеві діуретики (наприклад, фуросемид).

При одночасному застосуванні з азидотимідином підвищується утворення нуклеотиду внаслідок підвищення біодоступності азидотимідину в плазмі крові та збільшення внутрішньоклітинного фосфорилювання в моноцитах крові людини.

Передозування

Випадки передозування не спостерігалися. Передозування може спричинити підвищення рівня сечової кислоти в плазмі та сечі. Лікування симптоматичне.

Умови зберігання

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 c.

Переклад інструкції мозок