Доксепін капс. 10мг №30

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. доксепін відноситься до групи трициклічних антидепресантів. антидепресивна дія поєднується з анксіолітичною та седативною.

> Доксепін гальмує зворотне захоплення біогенних амінів (норепінефрину і серотоніну) в синаптичних структурах. Доксепін добре всмоктується у шлунково-кишковому тракті, швидко (через 2-4 години після прийому) досягає C _max у плазмі крові. Стійка терапевтична концентрація в крові досягається через 2 тижні після початку лікування. > Доксепін метаболізується в печінці головним чином шляхом деметилювання з утворенням основного метаболіту – десметилдоксепіну (нордоксепін). T _½ доксепіну становить 8–24 год, основного активного метаболіту — 33–80 год. Доксепін проходить через плаценту та гематоенцефалічний бар'єр і проникає у грудне молоко.

Показання

Невротичні розлади із симптомами депресії або тривоги. органічні неврози, асоційовані з безсонням. депресивні та тривожні стани при алкоголізмі. депресія та тривожні стани, асоційовані з соматичними розладами та захворюваннями.

Депресія, що супроводжується страхом і тривогою на тлі психозів, включаючи інволюційні депресії та депресивну фазу біполярних розладів.

Застосування

Приймають внутрішньо. дозу препарату підбирають індивідуально залежно від тяжкості симптомів та терапевтичного ефекту.

Доза Доксепіну становить 30–300 мг на добу. Дозу до 100 мг можна застосовувати як одноразово, так і розділену. Дози, що перевищують 100 мг, слід застосовувати у 3 прийоми. Максимальна разова доза – 100 мг (застосовувати перед сном). При помірних або тяжких симптомах звичайна початкова доза становить 75 мг на добу. У більшості пацієнтів ця доза є ефективною. При тяжких формах захворювання дозу підвищують до 300 мг (3 прийоми) на добу.

У пацієнтів з безсонням загальну дозу слід розподілити так, щоб вищу дозу застосувати ввечері. У разі коли про безсоння повідомляється як про побічну реакцію, цю схему прийому також можна застосувати або дозу слід знизити.

Після досягнення задовільного терапевтичного ефекту дозу препарату слід скоригувати до мінімальної підтримуючої.

Зменшення симптомів тривожності при прийомі Доксепіну досягається раніше, ніж антидепресивний ефект. Антидепресивна дія проявляється через 2-3 тижні лікування.

Пацієнтам похилого віку з помірними симптомами захворювань рекомендується половина звичайної рекомендованої дози доксепіну гідрохлориду (10–50 мг щодня). Задовільні клінічні ефекти були отримані після застосування Доксепіну у дозі 30-50 мг на добу. Дозу препарату слід коригувати індивідуально, залежно від клінічної реакції пацієнта.

Пацієнтам з порушеннями функції печінки слід знижувати дози.

Протипоказання

Підвищена чутливість до препарату, перехресна чутливість до інших дибензоксепінів. маніакальний синдром; тяжкі порушення функції печінки; глаукома; затримка сечі; одночасне застосування з інгібіторами мао або їх застосування за 2 тижні до початку лікування доксепіном. гіперчутливість до трициклічних антидепресантів тенденція до затримки сечі.

Побічні ефекти

Доксепін зазвичай переноситься добре. більшість побічних явищ середньої тяжкості виникають на початку лікування та зникають після відміни препарату або зниження його дози. деякі побічні реакції, наведені нижче, не є специфічними для доксепіну, проте слід враховувати можливість виникнення цих реакцій завдяки подібності його фармакологічних властивостей з іншими трициклічними засобами.

Побічні реакції розподіляються за частотою проявів: дуже часто (1/10), часто (1/100, 1/10), нечасто (1/1000, 1/100), рідко (1/10 000) , 1/1000), дуже рідко (1/10 000), невідомо (частота не може бути визначена згідно з наявною інформацією).

З боку нервової системи та психічні розлади: дуже часто — сонливість; нечасто - головний біль, запаморочення, безсоння, нічні кошмари, сплутаність свідомості, дезорієнтація, тривога, заціпеніння або парестезії, тремор (зазвичай середньої тяжкості). При застосуванні препарату у високих дозах (особливо у літніх пацієнтів) можуть виникнути екстрапірамідні симптоми, включаючи пізню дискінезію; рідко - галюцинації, атаксія (загалом якщо застосовують кілька препаратів, що діють на ЦНС), конвульсії (у пацієнтів, схильних до виникнення судом, причиною яких може бути пошкодження головного мозку або вживання алкоголю та токсикоманія); невідомо — суїцидальні думки та поведінка. Повідомлялося про випадки виникнення суїцидальних думок та поведінки під час лікування доксепіном або одразу після його відміни.

Психічні прояви, включаючи манію та параноїдальні галюцинації, можуть посилюватися при лікуванні трициклічними антидепресантами. Зрідка повідомлялося про дзвін у вухах.

З боку органу зору: дуже рідко – порушення зору (нечіткість).

З боку судинної системи: рідко — ортостатична гіпотензія, припливи до обличчя.

З боку серця: дуже рідко - тахікардія, порушення ЕКГ (розширення комплексу QRS, подовження інтервалу P-R).

З боку імунної системи: нечасто – алергічні реакції, включаючи висипання, набряк обличчя, підвищена фоточутливість, свербіж, кропив'янка. Під час лікування трициклічними антидепресантами можливе загострення бронхіальної астми.

З боку шкіри та підшкірної тканини: рідко — підвищене потовиділення, вищезазначені шкірні алергічні реакції; дуже рідко – алопеція.

З боку системи крові та лімфатичної системи: рідко – еозинофілія та порушення функції кісткового мозку з такими симптомами, як агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, пурпура та гемолітична анемія.

З боку травної системи: дуже часто — сухість слизової оболонки рота та носа, запор; рідко – нудота, блювання, диспепсія, порушення смакових відчуттів, діарея, анорексія, стоматит.

З боку ендокринної системи: рідко – порушення секреції антидіуретичного гормону, гінекомастія, збільшення молочних залоз, галакторея у жінок; поодинокі випадки – зміна лібідо, набряки яєчок, підвищення або зниження рівня глюкози в крові.

З боку нирок та сечовидільної системи: рідко — затримка сечі (у чоловіків із гіпертрофією передміхурової залози скарги можуть посилитися).

З боку гепатобіліарної системи: рідко — жовтяниця.

Загальні порушення: дуже часто — стомлюваність, слабкість, збільшення маси тіла, озноб, гіперпірексія (у пацієнтів, які одночасно приймають хлорпромазин).

Скасування доксепіну. При раптовій відміні трициклічних антидепресантів можуть виникнути симптоми відміни, включаючи безсоння, дратівливість та надмірне потовиділення. Симптоми відміни у новонароджених, матері яких приймали трициклічні антидепресанти у III триместр, включають пригнічення дихальної функції, конвульсії та гіперрефлексію.

Особливості застосування

Пацієнтам із супутніми захворюваннями або особам, які приймають інші лікарські засоби, слід застосувати одноразовий режим дозування. це також стосується пацієнтів, які застосовують препарати з антихолінергічною дією.

Особам похилого віку також слід застосовувати такий режим дозування та з обережністю коригувати його. Ці пацієнти схильні до розвитку таких побічних реакцій, як тривога, сплутаність свідомості та ортостатична гіпотензія. Тому початкову дозу слід призначати з обережністю та під ретельним контролем стану пацієнта та його реакції на препарат. Для відповідного клінічного ефекту може бути достатньо половинної дози доксепіну.

Пацієнтів слід застерегти, що під час лікування може виникати сонливість та прийом алкоголю може посилити дію препарату.

У разі погіршення симптомів психозу або маніакальних епізодів при лікуванні доксепіном може знадобитися зниження дози препарату або додавання до схеми лікування препаратів групи транквілізаторів (нейролептиків).

Хоча застосування доксепіну менше впливає на судинну систему, ніж інші трициклічні антидепресанти, його слід застосовувати з обережністю пацієнтам з тяжкими серцево-судинними захворюваннями (блокада серця, серцева аритмія та нещодавно перенесений інфаркт міокарда).

Потрібна обережність при застосуванні доксепіну у пацієнтів з порушеннями нирок, печінки та осіб з епілептичними нападами в анамнезі.

Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення. У пацієнтів із вираженими депресіями існує ризик виникнення суїцидальних думок та дій, які можуть зберігатись аж до досягнення ремісії. У разі, коли покращення не відбувається протягом перших кількох тижнів лікування або навіть більше, пацієнтам необхідний ретельний моніторинг доти, коли настане поліпшення стану. Із загальної клінічної практики відомо, що ризик виникнення суїцидальних думок чи дій може підвищуватись на ранніх стадіях лікування.

За інших психіатричних станів, для лікування яких призначають доксепін, також існує підвищений ризик виникнення випадків суїциду. Тому для таких пацієнтів необхідно дотримуватись особливих запобіжних заходів.

Необхідний ретельний моніторинг протягом усього лікування пацієнтів із суїцидальними думками або спробами до суїциду в анамнезі.

Ретельний моніторинг пацієнтів, особливо груп високого ризику, слід поєднувати із застосуванням відповідних лікарських засобів, особливо на ранніх стадіях із подальшою зміною дозування за потреби. Потрібно проінформувати пацієнтів (і тих, хто веде їх спостереження) про необхідність моніторингу при виникненні будь-якого клінічного погіршення, суїцидальної поведінки, думок чи незвичайної зміни поведінки та негайно звертатися за допомогою до лікаря у разі виникнення цих симптомів.

Метааналіз плацебо-контрольованих досліджень при застосуванні антидепресантів у дорослих пацієнтів з психічними розладами показав підвищення ризику розвитку суїцидальної поведінки у пацієнтів віком до 25 років порівняно з плацебо.

У пацієнтів з гіпертрофією передміхурової залози середнього ступеня тяжкості може посилитися затримка сечовипускання.

Доксепін містить лактози моногідрат, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози, лактазною недостатністю Лаппа не рекомендується його призначати.

Пацієнтам з підвищеною чутливістю або непереносимістю глютена не слід застосовувати цей препарат,оскільки до його допоміжних речовин входить крохмаль.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Дослідження репродуктивної функції на тваринах не виявило несприятливого на плід; адекватних та чітких контрольованих досліджень у вагітних не проводилося. Таким чином, у період вагітності препарат застосовують лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Доксепін проникає в грудне молоко, тому під час лікування слід припинити годування груддю.

Діти. Безпека та ефективність застосування доксепіну у дітей не встановлено.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами. Під час лікування доксепіном забороняється керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами, які потребують концентрації уваги, оскільки препарат може призвести до сонливості та інших негативних реакцій з боку центральної нервової системи.

Взаємодія

При одночасному застосуванні етанолу, антидепресантів, барбітуратів, бензодіазепінів та загальних анестетиків можливе значне посилення пригнічуючої дії на цнс, пригнічення дихання та гіпотензивний ефект. доксепін підвищує антихолінергічну дію амантадину. фенотіазини, протипаркінсонічні лікарські засоби, атропін, біпериден, антигістамінні засоби підвищують ризик виникнення побічних ефектів з боку ЦНС, зору, кишечника, сечового міхура. при одночасному застосуванні з антигістамінними засобами, клонідином посилюється пригнічуюча дія на цнс, з атропіном – підвищується ризик виникнення паралітичної кишкової непрохідності, з лікарськими засобами, що викликають екстрапірамідні реакції, – збільшується маса тіла та частота екстрапірамідних ефектів. при одночасному застосуванні доксепіну з непрямими антикоагулянтами (похідними кумарину або індадіону) можливе підвищення антикоагулянтної активності останніх. доксепін може посилювати депресію, спричинену гкс. при поєднаному застосуванні з протисудомними засобами можливе посилення гнітючої дії на цнс, зниження порога судомної готовності (при застосуванні у високих дозах) та зниження ефективності останніх. препарати для лікування тиреотоксикозу підвищують ризик розвитку агранулоцитозу. доксепін знижує ефективність фенітоїну та α-адреноблокаторів. інгібітори мікросомального окиснення (циметидин) подовжують t½, підвищують ризик розвитку токсичних ефектів доксепіну (може знадобитися зниження дози доксепіну на 20–30%), індуктори мікросомальних ферментів печінки (барбітурати, карбамазепін, фенітоїн, нік ефективність доксепіну. флуоксетин і флувоксамін підвищують концентрацію доксепіну в плазмі (може знадобитися зниження дози доксепіну на 50%).при одночасному застосуванні з холіноблокаторами, фенотіазинами та бензодіазепінами – взаємне посилення седативного та центрального холіноблокуючого ефектів та підвищення ризику виникнення епілептичних нападів (зниження порога судомної готовності); фенотіазини, крім того, можуть підвищувати ризик виникнення нейролептичного злоякісного синдрому. при одночасному застосуванні доксепіну з клонідином, гуанетидином, бетанідином, резерпіном та метилдопою – зниження гіпотензивного ефекту останніх; з кокаїном – ризик розвитку аритмії серця. естрогеновмісні пероральні протизаплідні засоби та естрогени можуть підвищувати біодоступність доксепіну; антиаритмічні засоби (хінідин) посилюють ризик розвитку порушень ритму (можливе уповільнення метаболізму доксепіну). одночасне застосування з дисульфірамом та інгібіторами ацетальдегідрогенази провокують делірій. несумісний з інгібіторами мао (можливе підвищення частоти періодів гіперпірексії, тяжкі судоми, гіпертонічний криз та смерть пацієнта). пімозид та пробукол можуть посилювати аритмію серця, що проявляється подовженням інтервалу q-t на екг. посилюється дія на серцево-судинну систему епінефрину, норепінефрину, ізопреналіну, ефедрину та фенілефрину (у тому числі і тоді, коли ці засоби входять до складу місцевих анестетиків) та підвищується ризик розвитку порушень серцевого ритму, тахікардії, тяжкої аг. одночасне застосування α-адреноблокаторів для інтраназального введення або для застосування в офтальмології (при значному системному всмоктуванні) може посилювати судинозвужувальну дію останніх. при поєднаному застосуванні з гормонами щитовидної залози – взаємне посилення терапевтичного ефекту та токсичної дії (включаючи аритмію серця та стимулюючу дію на цнс). м-холіноблокатори та нейролептики підвищують ризик розвитку гіперпірексії (особливо при спекотній погоді).

Передозування

Симптоми: сонливість, неспокій, сухість у роті, ступор, порушення зору, аритмія. при виникненні подібних симптомів препарат слід відмінити та обстежити пацієнта.

При тяжкому передозуванні можливі зниження/підвищення АТ, розширення зіниць, тахікардія, затримка сечі (атонія сечового міхура), ілеус, гіпертермія/гіпотермія, пригнічення дихання, посилене потовиділення, судоми, кома.

Лікування: припинення прийому препарату, промивання шлунка, штучна вентиляція легень, контроль за серцево-судинною системою, застосування снодійних засобів. У разі потреби – введення фізіостигміну саліцилату 1–3 мг. Терапія симптоматична. Гемодіаліз та форсований діурез неефективні.

Умови зберігання

При температурі не вище 25 °C у захищеному від світла місці.