Кардіомагніл табл. п/о 75мг №100

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. ацетилсаліцилова кислота є аналгетичним, протизапальним, жарознижувальним та антиарегантним.

Основний фармакологічний ефект — інгібування утворення простагландинів і тромбоксанів. Ацетилсаліцилова кислота незворотно інгібує синтез простагландинів G/H, її вплив на тромбоцити триваліший, ніж знаходження в організмі. тромбоцитів у плазмі крові. Саліцилова кислота (активний метаболіт ацетилсаліцилової кислоти) має протизапальну дію, а також впливає на процеси дихання, стан кислотно-лужного балансу та слизову оболонку шлунка. Саліцилат стимулюють дихання, головним чином здійснюючи прямий вплив на кістковий мозок. Саліцилати здійснюють непрямий вплив на слизову оболонку шлунка шляхом інгібування її вазодилататорних та цитопротекторних простагландинів та підвищують ризик виникнення виразок.

Фармакокінетика. Абсорбція. Після прийому внутрішньо ацетилсаліцилова кислота швидко всмоктується із ШКТ. Після перорального прийому абсорбція неіонізованої форми ацетилсаліцилової кислоти відбувається у шлунку та кишечнику. Швидкість абсорбції знижується при прийомі їжі та у пацієнтів з нападами мігрені, підвищується у пацієнтів з ахлоргідрією або у хворих, які приймають полісорбати або антациди. C _max у сироватці крові досягається через 1–2 год.

Розподіл. Зв'язування ацетилсаліцилової кислоти з білками плазми становить 80-90%. Об'єм розподілу для дорослих становить 170 мл/кг маси тіла. При підвищенні концентрації в плазмі відбувається насичення активних центрів білків, що призводить до збільшення обсягу розподілу. Саліцилати екстенсивно зв'язуються з білками плазми крові та швидко поширюються по організму. Саліцилати проникають у грудне молоко та можуть проникати через плацентарний бар'єр.

Метаболізм. Ацетилсаліцилова кислота гідролізується до активного метаболіту – саліцилової кислоти у стінці шлунка. Після абсорбції ацетилсаліцилова кислота швидко перетворюється на саліцилову кислоту, але протягом перших 20 хв після прийому внутрішньо є домінуючою в плазмі крові.

Виведення. Саліцилова кислота піддається метаболізму переважно у печінці. Таким чином,рівноважна концентрація саліцилату в плазмі підвищується непропорційно прийнятій дозі. У дозі 325 мг виведення ацетилсаліцилової кислоти відбувається за участю кінетики реакції першого порядку. Т _½ становить 2-3 год. При високій дозі ацетилсаліцилової кислоти Т _½ збільшується до 15-30 год. Саліцилова кислота також виводиться у незміненому вигляді із сечею. Виведений обсяг залежить від рівня дози та рН сечі. Близько 30% саліцилової кислоти виводиться із сечею, якщо реакція сечі лужна, лише 2% – при кислій реакції. Виділення нирками відбувається завдяки процесам клубочкової фільтрації, активної секреції ниркових канальців та пасивної трубчастої реабсорбції.

Показання

Кардіомагніл

• Гостра та хронічна ІХС;
• профілактика повторного тромбоутворення;
• первинна профілактика тромбозів, серцево-судинних захворювань, таких як гострий коронарний синдром у пацієнтів віком від 50 років за наявності факторів ризику розвитку захворювань серцево-судинної системи: АГ, гіперхолестеринемія, цукровий діабет, ожиріння (індекс маси) тіла 30), спадковий анамнез (інфаркт міокарда у пацієнтів віком до 55 років щонайменше в одного з батьків чи брата чи сестри);

Кардіомагніл Форте

Гостра та хронічна ІХС.

Застосування

Кардіомагніл

Гостра та хронічна ІХС: рекомендована початкова доза – 150 мг/добу. Підтримуюча доза – 75 мг на добу.

Гострий інфаркт міокарда. Нестабільна стенокардія: рекомендована доза становить 150-450 мг, застосовують якомога раніше після появи симптомів.

Профілактика повторного тромбоутворення: рекомендована початкова доза – 150 мг на добу. Підтримуюча доза – 75 мг на добу.

Первинна профілактика тромбоутворення, серцево-судинних захворювань, таких як гострий коронарний синдром у пацієнтів за наявності факторів розвитку серцево-судинних захворювань. Рекомендована профілактична доза – 75 мг на добу.

Кардіомагніл Форте. Рекомендована доза для дорослих – 150 мг (1 таблетка) на добу.

Пігулки ковтають повністю, запиваючи водою. Для забезпечення швидкого поглинання таблетку можна розжувати або розчинити у воді.

Порушення функції печінки. Препарат не застосовують у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки. Корекція дози може бути потрібна пацієнтам з порушенням функції печінки.

Порушення функції нирок. Препарат не застосовують для лікування хворих з тяжкою нирковою недостатністю (рівень клубочкової фільтрації 0,2 мл/с (10 мл/хв)). Корекція дози може бути потрібна пацієнтам з порушенням функції нирок.

Протипоказання

Гіперчутливість до ацетилсаліцилової кислоти, інших саліцилатів або будь-якого компонента препарату; астма, викликана прийомом саліцилатів або речовин з подібною дією, особливо нпвп в анамнезі; гостра виразка; геморагічний діатез; ниркова недостатність тяжкого ступеня; печінкова недостатність тяжкого ступеня; серцева недостатність тяжкого ступеня; комбінація з метотрексатом у дозі ≥15 мг/тиждень (див. взаємодії).

Побічні ефекти

Наведена інформація про побічні реакції базується на спонтанних постмаркетингових повідомленнях про побічні реакції при застосуванні всіх лікарських форм та дозувань ацетилсаліцилової кислоти (включаючи пероральне застосування протягом короткого та тривалого курсу лікування) . незважаючи на це, класифікація побічних реакцій за категоріями частоти cioms iii не проводилася.

Шлунково-кишкові розлади: часті прояви та симптоми диспепсії, біль в епігастральній ділянці та абдомінальний біль; в окремих випадках - запалення ШКТ, ерозивно-виразкові ураження ШКТ, які можуть у поодиноких випадках призвести до шлунково-кишкової геморагії та перфорації з відповідними лабораторними показниками та клінічними проявами.

Внаслідок антиагрегантної дії на тромбоцити ацетилсаліцилова кислота може асоціюватися з ризиком розвитку кровотеч, подовженням часу кровотечі. Відзначали такі кровотечі, як періопераційні геморагії, гематоми, кровотечі з органів сечостатевої системи, носові кровотечі, кровотечі з ясен; рідко або дуже рідко — серйозні кровотечі, такі як геморагії із шлунково-кишкового тракту, церебральні геморагії (особливо у пацієнтів з неконтрольованою АГ та/або при одночасному застосуванні антигемостатичних засобів), які в окремих випадках могли потенційно загрожувати життю. Геморагії можуть призвести до гострої та хронічної постгеморагічної анемії/залізодефіцитної анемії (внаслідок так званої прихованої мікрокровотечі) з відповідними лабораторними проявами та клінічними симптомами, такими як астенія, блідість шкірних покривів, гіпоперфузія.

У пацієнтів з тяжкими формами недостатності глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази відмічені гемоліз та гемолітична анемія.

Повідомлялося про порушення функції нирок та розвиток ГНН. Реакції підвищеної чутливості з відповідними лабораторними та клінічними проявами, включаючи астматичний стан, шкірні реакції легкого або середнього ступеня, а також з боку респіраторного тракту, ШКТ та серцево-судинної системи, включаючи такі симптоми, як висипання, кропив'янка, набряк, свербіж, риніт, закладеність носа, серцево-дихальна недостатність та дуже рідко – тяжкі реакції, включаючи анафілактичний шок.

Дуже рідко повідомлялося про транзиторну печінкову недостатність з підвищенням рівня трансаміназ та ЛФ у сироватці крові.

Відзначено запаморочення та дзвін у вухах, що може свідчити про передозування.

Особливості застосування

Препарат кардіомагніл/кардіомагніл форте застосовують з обережністю в таких ситуаціях:

• гіперчутливість до аналгетичних, протизапальних, протиревматичних засобів, а також при наявність алергії на інші речовини;
• виразки шлунково-кишкового тракту, включаючи хронічну та рекурентну виразкову хворобу або шлунково-кишкові кровотечі в анамнезі;
• одночасне застосування антикоагулянтів;
• у пацієнтів з порушеннями функції нирок або хворих з порушеннями кровообігу (наприклад, патологія судин нирки, застійна серцево-судинна недостатність, гіповолемія, великі операції, сепсис або сильні кровотечі), оскільки ацетилсаліцилова кислота може також підвищити ризик порушення функції нирок та ГНН;
• у пацієнтів з тяжкою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази ацетилсаліцилова кислота може спричинити гемоліз або гемолітичну анемію. Особливо за наявності факторів, які можуть підвищити ризик гемолізу, наприклад, високі дози препарату, лихоманка або гострий інфекційний процес;
• порушення функції печінки.

Ібупрофен може зменшити інгібіторний ефект ацетилсаліцилової кислоти щодо агрегації тромбоцитів. У разі застосування препарату Кардіомагніл/Кардіомагніл Форте перед початком прийому ібупрофену як знеболювального засобу пацієнту необхідно проконсультуватися з лікарем. Ацетилсаліцилова кислота може обумовлювати розвиток бронхоспазму або нападу бронхіальної астми або інші реакції підвищеної чутливості. Фактори ризику включають бронхіальну астму в анамнезі, сінну лихоманку, поліпоз носа або хронічне респіраторне захворювання, алергічні реакції (наприклад шкірні реакції, свербіж, кропив'янка) на інші речовини в анамнезі.

У зв'язку з інгібіторним ефектом ацетилсаліцилової кислоти щодо агрегації тромбоцитів, який зберігається протягом декількох днів після прийому, застосування препаратів, що містять ацетилсаліцилову кислоту, може підвищити ймовірність/підсилити кровотечу при хірургічних операціях (включаючи такі незначні як видалення зуба).

При застосуванні ацетилсаліцилової кислоти в низьких дозах може знижуватися виведення сечової кислоти. Це може призвести до нападу подагри у схильних пацієнтів. Не слід застосовувати препарати, що містять ацетилсаліцилову кислоту, дітям та підліткам з ГРВІ, що супроводжується або не супроводжується підвищенням температури тіла, без консультації з лікарем. При деяких вірусних захворюваннях, особливо при грипі А, грипі В та вітряній віспі,Існує ризик розвитку синдрому Рея, який є дуже рідкісним, але небезпечним для життя захворюванням і вимагає невідкладного медичного втручання. Ризик може бути підвищеним, якщо ацетилсаліцилова кислота застосовується як супутній лікарський засіб, проте причинно-наслідковий зв'язок у цьому випадку не доведений. Якщо зазначені стани супроводжуються постійним блюванням, це може бути проявом синдрому Рея.

Застосування у період вагітності та годування груддю. Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність та/або ембріональний/внутрішньоутробний розвиток. Наявні дані епідеміологічних досліджень вказують на ризик викидня і вад розвитку плода після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на початку вагітності. Ризик підвищується залежно від підвищення дози та тривалості терапії. Згідно з наявними даними зв'язок між прийомом ацетилсаліцилової кислоти та підвищеним ризиком викидня не підтверджено.

Наявні епідеміологічні дані про виникнення вад розвитку не є послідовними, проте підвищений ризик гастрошизи не може бути виключений при застосуванні ацетилсаліцилової кислоти. Результати проспективного дослідження впливу в ранні терміни вагітності (1–4-й місяць) за участю приблизно 14 800 пар жінка-дитина не вказують на будь-який зв'язок із підвищеним ризиком розвитку мальформацій. Дослідження на тваринах вказують на репродуктивну токсичність.

У І та ІІ триместрах вагітності препарати, що містять ацетилсаліцилову кислоту, не слід призначати без чіткої клінічної необхідності. У жінок, які можуть бути вагітними, або в І та ІІ триместр вагітності доза препаратів, що містять ацетилсаліцилову кислоту, повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування якомога коротшою.

У III триместр вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на плід таким чином:

• серцево-легенева токсичність (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
• порушення функції нирок з можливим подальшим розвитком ниркової недостатності з олігогідрамніоном.

На жінку та дитину в кінці вагітності інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати таким чином:

• можливість продовження часу кровотечі, антиагрегантний ефект, який може виникнути навіть після застосування препарату у дуже низьких дозах;
• гальмування скорочень матки, що може призвести до затримки чи збільшення тривалості пологів.

Враховуючи це, ацетилсаліцилова кислота протипоказана у III триместр вагітності.

Саліцилати та їх метаболіти проникають у грудне молоко у невеликих кількостях.Оскільки не виявлено шкідливого впливу препарату на дитину після прийому жінками під час годування груддю, переривати годування груддю, як правило, не потрібно. Однак у випадках регулярного застосування або застосування препарату у високих дозах годування груддю необхідно припинити на ранніх етапах.

Діти. Згідно з показаннями препарат Кардіомагніл/Кардіомагніл Форте не застосовують у дітей.

Застосування ацетилсаліцилової кислоти дітям віком до 15 років може спричинити тяжкі побічні ефекти (у тому числі синдром Рея, однією з ознак якого є постійне блювання).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Не впливає.

Взаємодія

Протипоказання для одночасного застосування

Метотрексат. Застосування ацетилсаліцилової кислоти та метотрексату в дозі ≥15 мг/тиждень підвищує гематологічну токсичність метотрексату (зниження ниркового кліренсу метотрексату протизапальними агентами та витіснення саліцилатами метотрексату із зв'язку з протеїнами плазми).

Інгібітори АПФ у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою у високих дозах викликають зниження фільтрації в клубочках внаслідок інгібування вазодилататорного ефекту простагландинів та зниження антигіпертензивного ефекту.

Ацетазоламід. Можливе підвищення концентрації ацетазоламіду може призвести до проникнення саліцилатів з плазми крові в тканину та спричинити токсичність ацетазоламіду (втома, млявість, сонливість, сплутаність свідомості, гіперхлоремічний метаболічний ацидоз) та токсичність саліцилатів (блювота, тахікардія).

Пробенецид, сульфінпіразон. При застосуванні пробенециду та саліцилатів у високих дозах (500 мг) пригнічується метаболізм один одного та може знижуватись екскреція сечової кислоти.

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю

Метотрексат. При застосуванні ацетилсаліцилової кислоти та метотрексату в дозах 15 мг/тиждень підвищується гематологічна токсичність метотрексату (зниження ниркового кліренсу метотрексату протизапальними агентами та витіснення саліцилатами метотрексату із зв'язку з протеїнами плазми).

Клопідогрель, тіклопідін. Комбіноване застосування клопідогрелю та ацетилсаліцилової кислоти має синергічний ефект. Таке комбіноване застосування проводять з обережністю, оскільки це збільшує ризик виникнення кровотечі.

Антикоагулянти (варфарин, фенпрокумон). Можливе зменшення продукції тромбіну, внаслідок чого здійснюється непрямий вплив на зниження активності тромбоцитів (антагоніст вітаміну К) та підвищується ризик виникнення кровотеч.

Абциксимаб, тирофібан, ептіфібатід.Можливе інгібування глікопротеїну IIb/IIIa-рецепторів на тромбоцитах, що призводить до підвищення ризику кровотеч.

Гепарин. Можливе зменшення продукції тромбіну, у результаті здійснюється непрямий вплив зниження активності тромбоцитів, що призводить до підвищення ризику виникнення кровотеч.

Якщо дві або більше вищезгаданих речовин застосовують разом з ацетилсаліциловою кислотою, це може призвести до синергічного ефекту посилення інгібування активності тромбоцитів і як результат – до посилення геморагічного діатезу.

НПЗЗ та інгібітори ЦОГ-2 (целекоксиб). Поєднане застосування підвищує ризик виникнення шлунково-кишкових розладів, що може призвести до шлунково-кишкових кровотеч.

Ібупрофен. Одночасне застосування ібупрофену інгібує необоротну агрегацію тромбоцитів, зумовлену дією ацетилсаліцилової кислоти. Лікування ібупрофеном у пацієнтів з підвищеним ризиком впливу на серцево-судинну систему може обмежувати кардіопротекторну дію ацетилсаліцилової кислоти.

Пацієнти, які приймають ацетилсаліцилову кислоту 1 раз на добу з метою профілактики серцево-судинних захворювань і іноді приймають ібупрофен, повинні приймати ацетилсаліцилову кислоту принаймні за 2 години до прийому ібупрофену.

Фуросемід. Можливе пригнічення проксимальної канальцевої елімінації фуросеміду, що призводить до зниження сечогінного ефекту фуросеміду.

Хінідін. Можливий адитивний вплив на тромбоцити, що призводить до збільшення тривалості кровотечі.

Спіронолактон. Можливий модифікований ефект реніну, що призводить до зниження ефективності спіронолактону.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Поєднане застосування підвищує ризик виникнення шлунково-кишкових розладів, що може призвести до шлунково-кишкових кровотеч.

Вальпроат. При одночасному застосуванні з вальпроатом ацетилсаліцилова кислота витісняє його із зв'язку з протеїнами плазми, підвищуючи токсичність останньої (пригнічення функції ЦНС, порушення з боку ШКТ).

Системні кортикостероїди (виключаючи гідрокортизон, який застосовують для замісної терапії при хворобі Аддісона) знижують рівень саліцилатів у крові та підвищують ризик передозування після закінчення лікування.

Протидіабетичні препарати. Одночасне застосування ацетилсаліцилової кислоти та протидіабетичних препаратів підвищує ризик виникнення гіпоглікемії.

Антациди. Можливе підвищення ниркового кліренсу та зниження ниркової абсорбції (у зв'язку з підвищенням рН сечі), що призводить до зниження ефекту ацетилсаліцилової кислоти.

Вакцина проти вітряної віспи. Сполучене застосування підвищує ризик розвитку синдрому Рея.

Гінкго білоба.Одночасне застосування з гінкго білоба перешкоджає агрегації тромбоцитів, що призводить до підвищення ризику кровотеч.

Дігоксин. При одночасному застосуванні з дигоксином концентрація останнього у плазмі підвищується внаслідок зниження ниркової екскреції.

Алкоголь сприяє пошкодженню слизової оболонки ШКТ та пролонгує час кровотечі внаслідок синергізму ацетилсаліцилової кислоти та алкоголю.

Передозування

Токсичність.

Небезпечна доза. Дорослі: 300 мг/кг.

Хронічне отруєння саліцилатами може мати прихований характер, оскільки ознаки та симптоми його неспецифічні. Помірна хронічна інтоксикація, спричинена саліцилатами, або саліцилізм, відзначається, як правило, лише після повторних прийомів препарату у високих дозах. Симптоми хронічного отруєння середнього ступеня (результат тривалого застосування препарату у високих дозах): запаморочення, вертиго, глухота, посилене потовиділення, лихоманка, прискорене дихання, шум у вухах, респіраторний алкалоз, метаболічний ацидоз, млявість, помірна обез нудота та блювання. Про гостру інтоксикацію свідчить виражена зміна кислотно-лужного балансу, який може відрізнятися залежно від віку та тяжкості інтоксикації. Найчастішим його проявом у дітей є метаболічний ацидоз. Тяжкість стану не може бути оцінена тільки на підставі концентрації саліцилатів у плазмі крові. Абсорбція ацетилсаліцилової кислоти може уповільнюватися у зв'язку із затримкою шлункового вивільнення, формуванням конкрементів у шлунку або у разі прийому препарату у формі таблеток, покритих кишково-розчинною оболонкою. Симптоми тяжкого та гострого отруєння (внаслідок передозування): гіпоглікемія (переважно у дітей), енцефалопатія, кома, артеріальна гіпотензія, набряк легень, судоми, коагулопатія, набряк головного мозку, порушення серцевого ритму.

Більш виражений токсичний ефект виникає у пацієнтів із хронічним передозуванням або при зловживанні лікарським препаратом, а також у осіб похилого віку або дітей.

Лікування. У разі гострого передозування необхідно промивання шлунка та прийом активованого вугілля. При підозрі на прийом дози вище 120 мг/кг маси тіла застосовувати активоване вугілля повторно.

Рівень саліцилату в сироватці крові повинен вимірюватися щонайменше кожні 2 години після прийому дози, доки рівень саліцилату буде незмінно знижений і відновлений кислотно-лужний баланс.

Протромбіновий час та/або міжнародний нормалізований індекс мають бути перевірені, зокрема за наявності підозри на кровотечу.

Необхідно відновити баланс рідини та електролітів. Ефективними методами видалення саліцилату з плазми є лужний діурез і гемодіаліз.Гемодіаліз слід застосовувати у разі тяжкої інтоксикації, оскільки цей метод значно прискорює виведення саліцилатів та відновлює кислотно-лужний та водно-сольовий баланс.

Через комплексні патофізіологічні ефекти отруєння саліцилатами, прояви/симптоми/результати аналізів можуть включати:

Умови зберігання

При температурі не вище 25 °С.

UA/TAK/1218/0040